Огляд судової практики — суперечки з ДФС щодо бухгалтерських питань
1. Згорнуте подання доходів та застосування обмежень трансфертного ціноутворення
Рішення Одеського окружного адмінсуду у справі № 815/447/18:
податківці хитрощами розгорнули доходи та витрати з курсових різниць, внаслідок чого платник податків перевищив планку застосування ТЦУ.
Коментар до цього рішення — у «Практиці МСФЗ» в лютому.
2. Курсові різниці за позиками засновників: капіталізація чи списання на фінрезультат?
Рішення Окружного адмінсуду Києва у справі № 826/13156/18:
«під час розгляду справи не доведено статусу нерезидента-засновника як асоційованого підприємства позивача, оскільки відсутні докази того, що позивач-позичальник по відношення до нерезидента-позикодавця є інвестором, який має суттєвий вплив на нерезидента.
Наведене є самостійною та достатньою підставою для висновку про помилковість висновків відповідача щодо застосування до спірних відносин п. 9 П(С)БО 21 та, відповідно, про помилковість висновків акту перевірки».
3. Примусове дисконтування заборгованості: неринкова ставка відсотка за отриманою позикою
Рішення Окружного адмінсуду Києва у справі № 826/16321/18:
«…національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов’язань, відсутні будь-які роз’яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, підприємство не зобов’язане визначати методологію оцінки фінансових зобов’язань самостійно, а ДФЗ не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики».
4. Безоплатне використання торгової марки: збільшення доходу на суму ненарахованого роялті
Рішення Апеляційного адмінсуду Києва у справі № 826/6155/17:
податківці самостійно оцінюють вартість безоплатного використання торгового знака, а потім збільшують оподатковуваний прибуток на цю суму уявних «роялті».
