Чи зобов’язано підприємство під час воєнного стану надати оплачувану відпустку категорії «громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»?

Пунктом 22 статті 20 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги у вигляді чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік.

Водночас статтею 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Слід зазначити, що обмеження тривалості щорічних відпусток та надання будь-якого виду відпусток не є його обов’язком, оскільки закон його не зобов’язує обмежувати, а передбачає лише можливість такого обмеження.

З урахуванням того, що ця додаткова відпустка не переноситься на наступний рік, а також за невикористанні дні такої відпустки не  виплачується грошова компенсація у разі звільнення доцільно було б під час воєнного стану надання такої відпустки проводити зі збереженням заробітної плати.