Навчання за рахунок підприємства: за яких умов відсутні податкові наслідки?

Основним ресурсом підприємства є трудовий ресурс (персонал). Тому, найчастіше, керівництво підприємства є зацікавленим у тому, щоб працівники розширювали професійні знання, здобували нові вміння та навички, підвищували кваліфікацію тощо.

Для цього роботодавець може оплачувати на користь працівника як участь у консультативно-навчальних заходах (семінарах, конференціях, тренінгах тощо), так і освітні послуги (навчання) у державних/комерційних закладах освіти.

При цьому, податкові наслідки залежно від ситуації можуть бути різними. У даному матеріалі ми їх розглянемо більш детально.

 

1. Щодо участі працівників у консультативно-навчальних заходах (семінарах, конференціях, тренінгах тощо)

Перш за все, зауважимо, що документальне оформлення, яке підтверджує факт отримання консультативно-навчальних послуг (участь у семінарах, конференціях, тренінгах тощо) є стандартним: договір з контрагентом про участь у заході, наказ по підприємству про участь працівника у заході (за необхідності – із оформленням відрядження), акт наданих послуг, а також додаткове підтвердження реальності проведених заходів (інформаційно-методичні матеріали заходу, фотоматеріали, скріншоти тощо).

Для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), визначальну роль грає особа отримувача корисної інформації за проведеним консультативно-навчальним заходом.

Так, ДПС у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» (категорія 103.04), а також на офіційному веб-сайті (https://vin.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/703076.html) зазначає:

• у разі якщо отримувачем інформаційно-консультаційних послуг є юридична особа (роботодавець), інтереси якої представляє працівник, то сума сплачена юридичною особою (роботодавцем) за участь у семінарі (конференції) не є доходом такого працівника та об’єктом оподаткування ПДФО,
• якщо отримувачем інформаційно-консультаційних послуг є працівник, то суму, сплачену юридичною особою (роботодавцем) за участь у семінарі (конференції) за такого працівника, слід розглядати як дохід, отриманий таким працівником у вигляді додаткового блага, який включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується ПДФО за ставкою 18%.

Отже, для звільнення від оподаткування ПДФО вартості проведеного консультативно-навчального заходу, отримувачем інформаційно-консультаційних послуг (корисної інформації) повинна бути юридична особа (роботодавець), а присутні на заході працівники – лише представляти інтереси такої юридичної особи.

Так, ми вважаємо, що отримувачем інформаційно-консультаційних послуг (корисної інформації) є юридична особа (роботодавець), зокрема, у разі, коли:

1. тематика проведеного заходу є більш загальною та переважною мірою стосується діяльності підприємства (наприклад, «Провідні тенденції фармацевтичного ринку у 2024р.», «Вплив воєнного стану на фінансовий ринок», «Потенційні шляхи збільшення фінансових показників нафтохімічної компанії під час воєнного стану» тощо),
2. тематика проведеного заходу стосується конкретної проблеми (питання), що виникла на підприємстві.

Якщо ж виходячи із тематики проведених консультативно-навчальних заходів, отримувачем корисної інформації є саме присутні працівники, які покращили професійні/особисті вміння та навички, та з отриманими знаннями можуть приносити користь будь-якому роботодавцю (наприклад, індивідуальний коучинг, навчання з персональної та командної ефективності тощо), то ми вважаємо вартість таких консультативно-навчальних заходів додатковим благом для присутніх працівників, яке підлягає оподаткуванню:

• ПДФО за ставкою 18% (пп.«е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі – ПКУ)). У зв’язку з тим, що працівник фактично отримує не грошовий дохід, а послугу страхування, базу оподаткування для ПДФО визначаємо з урахуванням натурального коефіцієнта (п.164.5 ст.164 ПКУ),
• військовим збором за ставкою 1,5%. Починаючи із 03.09.2022р., базу оподаткування для військового збору також визначаємо з урахуванням натурального коефіцієнта (пп.1.4 п.16-1 підрозд.10 розд.ХХ ПКУ).

Крім того, не виключаємо, що такі індивідуальні виплати ДПС розцінюватиме як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що включаються до складу заробітної плати (див. пп.2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, що затверджена Наказом Державного комітету зі статистики №5 від 13.01.2004р.). Відповідно, контролюючий орган вимагатиме нарахування ЄСВ на такі виплати.

Також, оплата працівникам консультативно-навчальних заходів фактично є постачанням послуг працівникам на безоплатній основі (пп. «в» пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПКУ). Така операція оподатковується ПДВ у загальному порядку. Враховуючи, що працівники отримують послугу на безоплатній основі, то підприємство складає одну податкову накладну на неплатника за ціною 0 грн., а другу – на себе за ціною придбання відповідної послуги.

2. Щодо оплати освітніх послуг у навчальних закладах на користь працівників

Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

• сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи (пп.165.1.21 п.165.1 ст.165 ПКУ);
• сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом (пп.165.1.37 п.165.1 ст.165 ПКУ).

При цьому, відповідно до норм чинного законодавства, вищі та професійно-технічні навчальні заклади є установами, які є юридичними особами приватного або публічного права, функціонують відповідно до законодавства України та здійснюють свою діяльність на підставі отриманих ліцензій на провадження освітньої діяльності.

Виходячи із норм Закону України «Про професійно-технічну освіту» №103/98-ВР від 10.02.1998р., Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII від 01.07.2014р. та Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012р.:

• Професійна підготовка — це навчання в навчальному закладі з метою здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня чи ступеня (наприклад, кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, молодший бакалавр, бакалавр, спеціаліст, магістр) особи, яка раніше не мала такого рівня.
• Перепідготовка – це професійне (професійно-технічне) навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку. Під час перепідготовки фізична особа здобуває нову професію чи спеціальність.
• Підвищення кваліфікації працівників — це навчання працівників, що дозволяє розширити та поглибити раніше отримані в межах професії або спеціальності знання і навики. Працівники можуть підвищувати кваліфікацію згідно з вимогами законодавства або за домовленістю з роботодавцем. У випадках підвищення кваліфікації складається щорічний план-графік, у якому зазначається П.І.Б. і посада працівника, який повинен пройти підвищення кваліфікації, строки та підставу. А той, хто направляється, зі свого боку, повинен ознайомитися з графіком та розписатися у ньому.

При цьому, факт здобуття освіти, підготовки чи перепідготовки в навчальному закладі має бути підтверджений документами відповідного зразка.

Що ж до підвищення кваліфікації, то наказом Міністерства освіти і науки України №34 від 19.01.2016р. затверджено примірний перелік інформації, яка повинна міститися у документі про підвищення кваліфікації. Виходячи із пункту другого зазначеного наказу, такі документи видаються закладами післядипломної освіти.

Виходячи із вищезазначеного, вбачається що підвищення кваліфікації в розумінні закону може здійснюватися виключно закладами післядипломної освіти.

Таким чином, у разі оплати освітніх послуг на користь працівників додаткове благо не виникає, якщо працівник підприємства:

• здобуває освіту/проходить підготовку (тобто, має місце здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня чи ступеня особою, яка раніше не мала такого рівня, що засвідчено документом навчального закладу відповідного зразка),
• проходить перепідготовку (тобто, має місце здобуття нової професії/спеціальності, що засвідчено документом начального закладу відповідного зразка),
• здійснює підвищення кваліфікації у відповідному закладі післядипломної освіти з видачею відповідних документів встановленого зразка відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про документи про підвищення кваліфікації» №34 від 19.01.2016р.

У всіх інших випадках, оплата освітніх послуг буде доходом такого працівника у вигляді додаткового блага – безоплатно отриманої послуги (пп.«е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ).

Податкові наслідки отримання додаткового блага в частині ПДФО та військового збору будуть аналогічні тим, що наведені у відповіді на питання №1.

Щодо необхідності нарахування ЄСВ у разі отримання освітніх послуг працівниками (незалежно від того, виникає додблаго чи ні), зазначимо таке.

Відповідно до п.11 розд.ІІ Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постанова Кабінету Міністрів України №1170 від 22.12.2010р, не є базою нарахування ЄСВ витрати на платне навчання працівників і членів їх сімей, не пов’язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом.

Тобто, якщо освітні послуги отримуються виключно для саморозвитку та розширення кругозору (а не для виконання професійних завдань), тоді витрати на такі освітні послуги не є базою для ЄСВ. Таку ж позицію висловлювала і ДПС, розглядаючи ситуацію щодо навчання найманих працівників на курсах водіїв та курсах з вивчення іноземних мов у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» (категорія 201.03).

В іншому випадку, якщо підприємство не зможе обґрунтувати відсутність зв’язку отриманих завдяки освітнім послугам знань з трудовим функціоналом працівників (наприклад, у посадовій інструкції буде передбачено відповідний функціонал, який потребує таких знань та навичок), тоді підприємство для цілей ЄСВ має визнати вартість оплати освітніх послуг, як складову заробітної плати у вигляді інших заохочувальних та компенсаційних виплат та нарахувати 22% ЄСВ.

Також, оплата працівникам освітніх послуг (незалежно від того, виникає додблаго чи ні) фактично є постачанням послуг працівникам на безоплатній основі (пп. «в» пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПКУ). Така операція оподатковується ПДВ у загальному порядку.