Нюанси надання «карантинної» відпустки за свій рахунок
Фахівці ГУ Держпрацi в Одеськiй областi надали роз'яснення щодо питання: скільки днів щорічної основної відпустки «заробив» працівник, якщо деякий час впродовж робочого року знаходився у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину?
Порядок обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку, установлений ст. 82 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та ст. 9 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки).
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
А чи входить період робочого року, коли працівник перебував у «відпустці без збереження заробітної плати на період карантину» до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку?
Всі складові стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, визначено ст. 9 Закону про відпустки. Відносно періоду робочого року, коли працівник перебував у «відпусці без збереження заробітної плати на період карантину» сказано наступне:
«До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються: … 4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію “дитина з інвалідністю підгрупи А” або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.(п. 4 ч. 1 цієї статті).
Робимо висновок: якщо при розрахунку тривалості щорічної основної відпустки встановлено, що деякий час впродовж робочого року працівник знаходився у відпусці без збереження заробітної плати на період карантину (а також у відпусці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік), то такий період враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Щодо правил оформлення «карантинної відпустки» можна ознайомитися за посиланням.
Нагадаємо, що «карантинна»відпустка з’явилася в березні 2020 року, коли Законом України від 17.03.2020 р. №530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – Закон № 530) було доповнено ст. 26 Закону про відпустки новою нормою, яка звучить так: “У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті”(не більше 15 календарних днів на рік).
При цьому у п. 1 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону № 530 передбачено: на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), роботодавець може доручити працівникові виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику за його згодою відпустку.
Отже, коли йдеться про надання відпустки працівникам на час карантину відповідно до ст. 26 Закону про відпустки, слід пам’ятати, що надати таку безоплатну відпустку працівникам можна лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця. Примусове направлення працівників у відпустку за власний рахунок може бути розцінено як грубе порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачаєтьсяст. 172 Кримінального кодексу України.
Роботодавець вправі як надати таку відпустку, так і відмовити у її наданні. І в разі відмови працедавця перевести трудові відносини на “карантинні рейки” можна іншим способом: через встановлення режиму надомної (дистанційної) праці, простою тощо.
Зі свого боку радимо ознайомитись з випуском бібліотеки професійного бухгалтера — "Неоплачувана карантинна відпустка: шість правил надання + зразки документального оформлення"
