Як табелювати працівника за сумісництвом, якщо за основною посадою особа перебуває у відрядженні
На одному й тому ж підприємстві особа працює за основною посадою – водієм, а за сумісництвом – завідувачем господарства. Як дану особу табелювати за сумісництвом, якщо за посадою водія особа перебуває у відрядженні? За якою посадою проводити оплату?
В ГУ Держпраці у Рівненській області зазначили, що ведення табельного обліку використання робочого часу на підприємствах, в установах й організаціях регулюється наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», яким затверджено форми первинної облікової документації з обліку особового складу та використання робочого часу з короткими поясненнями до них. Тобто табель обліку робочого часу — це первинний документ для обліку відпрацьованого часу, який є також підставою для нарахування заробітної плати працівникам.
Відповідно до п. 14 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.98 р. за № 218/2658 (із змінами), на час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, середній заробіток зберігається на тому підприємстві, що її відрядило. Тобто за дні перебування працівника у відрядженні з основного місця роботи оплата за місцем роботи за сумісництвом не проводиться. Дане твердження підтверджується листом Міністерства соціальної політики України № 146/13/133-13 від 23.04.2013 щодо відрядження особи, яка працює за сумісництвом.
Щодо табелювання особи, яка направлена у відрядження за основним місцем роботи, то у табелі обліку робочого часу сумісника варто позначати «І» - інші причини неявок, а у табелі обліку робочого часу за основною посадою позначати «ВД» - відрядження.
Якщо особа працює на різних підприємствах, то підтвердним документом для відсутності на роботі за сумісництвом (або основним місцем роботи) для такого випадку є довідка з місця роботи працівника, про те, що він дійсно перебував у відрядженні, або копія наказу (розпорядження) про направлення працівника у відрядження.
Додатково інформуємо, що дане роз’яснення не є нормативно-правовим актом і має рекомендаційний характер.
