«ПРОФЕСІЙНИЙ БУХГАЛТЕР»:
Як продавець частки в статутному капіталі намагався частку повернути та що з цього вийшло

Суть справи

У 2017 році фізособа продала іншій фізособі частку в статутному капіталі ТОВ 1у розмірі 99 % за номінальною вартістю 9 900 (дев’ять тисяч дев’ятсот) гривень 00 коп.

Сторони домовилися, що покупець зобов’язується перерахувати кошти за корпоративні права протягом 30 днів з моменту підписання договору за умови, що корпоративні права будуть переоформлені на покупця відповідно до чинного законодавства України. Також покупець зобов’язується у зв’язку зі зміною учасників провести перереєстрацію установчих документів ТОВ. За умовами договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до його виконання сторонами.

Пізніше у ТОВ були проведені загальні збори учасників, рішенням яких затверджено нову редакцію статуту, новий склад учасників та розмір їхніх часток у статутному капіталі ТОВ, а також проведено держреєстрацію відповідних змін до установчих документів ТОВ.

19.02.2019 р. Продавець направив Покупцю лист з вимогою в місячний строк виконати зобов’язання щодо оплати вартості корпоративних прав на його картковий рахунок в АТ КБ «БАНК» та попередив про звернення до господарського суду з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу частки в разі непроведення розрахунку (11.04.2019 р. продавець направив покупцю повторну письмову вимогу).

09.09.2019 р. Покупець листом запросив у Продавця актуальні банківські реквізити для безготівкового перерахування коштів, а 17.09.2019 р. через сервіс грошових переказів поштового оператора Покупець направив Продавцю на його адресу для листування грошовий переказ в розмірі номінальної вартості частки з призначенням: «За корпоративні права по договору купівлі-продажу частки від 27.01.2017». Але зазначений переказ був повернений 21.10.2019 р. за зворотною адресою у зв’язку із закінченням терміну зберігання, оскільки за отриманням переказу ніхто не звернувся.

Через місяць після поштового переказу Продавець знову направив Покупцю письмову вимогу щодо оплати частки, додавши розрахунок пені, інфляційних збитків, відсотків за користування грошовими коштами, неустойки, моральної шкоди за прострочення грошового зобов’язання та реквізити для переказу зазначених коштів.

17.12.2019 р. Покупець перерахував на картковий рахунок Продавця заявлені останнім кошти: 9 900,00 грн — оплата частки в статутному капіталі ТОВ, 8 257,68 грн — пеня, 2 614,59 грн — інфляційні втрати, 777,08 грн — відсотки річних. Але Продавець грошовим переказом повернув усі отримані кошти та листом повідомив Покупця про втрату інтересу до цього зобов’язання. Після цієї «гри» в оплату частки Продавець звернувся до Покупця та ТОВ з позовом:

1. про розірвання договору купівлі-продажу частки;
2. про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ щодо зміни та затвердження нового складу учасників, внесення змін до статуту;
3. про скасування реєстраційної дії державного реєстратора.

Суди першої та апеляційної інстанції відмовили Продавцю у задоволенні позовних вимог. Їхні рішення підтримав Верховний Суд, хоча частково і не погодився з правовим обґрунтуванням (постанова КГС ВС 2від 07.10.2021 р. у справі № 925/1382/19).

Зазначимо, що із аналізованого судового рішення випливає, що між Продавцем та Покупцем частки, а також між Продавцем (колишнім учасником ТОВ) та Товариством був наявний конфлікт. Ми не акцентуватимемо на цьому увагу, адже на кінцевий результат спору це не вплинуло, хоча суд і дорікнув Продавцю за непослідовність його дій при захисті своїх прав (зокрема, за майже трирічний строк звернення до суду та неприйняття грошових переказів від Покупця). Але нас цікавитиме передусім суть спору та правове регулювання ситуації продажу частки в статутному капіталі в кредит та захист прав Продавця в разі недобросовісної поведінки Покупця.

Висновки Верховного Суду

В аналізованій справі Верховний Суд дійшов таких висновків:

• якщо договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ передбачає відстрочення або розстрочення платежу, то такий договір є договором купівлі-продажу товару (частки) в кредит і застосуванню щодо спірних правовідносин підлягають положення ст. 651, 694 ЦКУ;
• право вимагати повернення товару, проданого в кредит та не оплаченого покупцем, прямо передбачено ч. 4 ст. 694 ЦКУ, тому продавець частки в статутному капіталі ТОВ, яка була продана в кредит та не оплачена покупцем, має право вимагати розірвання договору та повернення частки. З урахуванням особливостей, встановлених Законом про ТОВ 3, позивач у такому разі має заявляти позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників або витребування частки, а не про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ та скасування реєстраційних дій;
• водночас суд звертає увагу, що Продавець звернувся до Покупця з вимогою про оплату частки лише в лютому 2019 року, тобто через два роки з дати відчуження ним частки, а до суду звернувся з позовом лише в грудні 2019 року, тобто майже через три роки з дати відчуження частки;
• суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії Покупця є послідовними та спрямованими на досягнення обумовленого договором результату, тоді як дії Продавця є суперечливими, а їх добросовісність — сумнівною;
• Покупець за договором не виконав своїх грошових зобов’язань, однак із урахуванням обставин, через які відбулося таке невиконання (тобто через неприйняття покупцем виконання), зазначене порушення не можна вважати істотним;
• Продавець звернувся до суду з позовом майже через три роки після продажу частки, водночас ринкова ціна частки в статутному капіталі суттєво зросла з моменту укладення оспорюваного договору і значно відрізняється від її номінальної вартості, за якою частка була відчужена в 2017 році. Наявність вищезазначених обставин виключає можливість розірвання договору в порядку, передбаченому ст. 651 ЦКУ, а тому в задоволенні відповідної позовної вимоги з цих підстав слід відмовити;
• суд не погоджується із доводами Продавця про втрату інтересу до простроченого грошового зобов’язання, позбавлення його того, на що він розраховував, укладаючи оспорюваний договір, та зазначає, що його вимога про розірвання договору, по суті, спрямована не на захист порушених прав, а на невиправдане збагачення, що є неприпустимим;
• незважаючи на несвоєчасне виконання зобов’язання з оплати вартості частки в статутному капіталі, сторони не відмовилися від договору, про що свідчать неодноразові спроби продавця вже в 2019 році отримати оплату, а покупця — здійснити оплату.

Договірні засади

Стисло нагадаємо законодавчі ази договірних відносин.

Відповідно до ст. 526 ЦКУ зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай висуваються. Якщо в зобов’язанні встановлено строк / термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк / термін (ст. 530 ЦКУ).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків (ст. 610, 611 ЦКУ).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ). Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 651 ЦКУ).

Отже, підставою для розірвання договору є не лише порушення стороною договору, а й наявність шкоди, завданої таким порушенням іншій стороні.

Тепер розглянемо деякі положення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути серед іншого майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦКУ).

Відповідно до ст. 692 ЦКУ покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. В разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦКУ).

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 ЦКУ).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦКУ  від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 ЦКУ).

Резюме

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що в цілому суди мають рацію, адже вимога Продавця про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ та скасування реєстраційної дії лежить в іншій площині, ніж спір між продавцем та покупцем частки в статутному капіталі. Тож на позовних вимогах про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ та скасування реєстраційної дії держреєстратора суди справедливо поставили хрест.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, то тут позивач (Продавець) начебто не промахнувся та обрав правильний спосіб захисту, адже Верховний Суд зазначив, що договір купівлі-продажу товару в кредит може бути розірваний на підставі загальної норми про розірвання договору (ст. 651 ЦКУ). Водночас для розірвання договору Продавець мав довести істотне порушення договору Покупцем, а також те, що порушення завдало шкоди. І ось із цим у Продавця виникли проблеми.

До того ж спеціальна «кредитна» норма передбачає, що в разі прострочення Покупцем оплати товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 ЦКУ).

Отже, погодимося із висновками Верховного Суду, що до договору купівлі-продажу в кредит частки в статутному капіталі ТОВ підлягають застосуванню положення ст. 651 та 694 ЦКУ. Тож Продавець частки в статутному капіталі має право заявити позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частки, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників або про витребування частки.

Звісно, напрошується проста порада: не купуйте / не продавайте частку в статутному капіталі в кредит , ба більше якщо сума договору не надто велика. Але, якщо укладаєте договір купівлі-продажу з розстроченням / відстроченням платежу, радимо своєчасно потурбуватися про оплату товару або про стягнення боргу. Ну і наголосимо, що розірвання договору в судовому порядку — справа не така проста, як видається на перший погляд, тож радимо спершу скористатися іншими інструментами для вирішення ситуації.

Катерина Литвиненко, юристка