Статті

В

Відкриваємо літній майданчик

Скоро літо і одним із найзатребуваніших видів дозвілля стане відвідування відкритих літніх майданчиків. Крім того, свої корективи вносить і карантин. Іноді літній майданчик — це єдина можливість для виживання ресторанного бізнесу.
Про те, що потрібно знати тим, хто збирається їх відкривати і працювати, поговоримо в цій статті.

17 травня, 2021

Статтю взято з газети "Професійний бухгалтер" № 23/2021

Дозвіл на встановлення літнього майданчика

Насамперед відзначимо, що власне термін «літній майданчик» у нормативних документах ви не знайдете. По суті, це сезонні відкриті майданчики, прилеглі до закладів ресторанного господарства, які збільшують кількість посадкових місць для відвідувачів. Водночас у таблиці 2 профільного ДСТУ 4281-2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» 1 сказано, що як додаткову послугу ресторани, бари, кафе, закусочні, буфети можуть організовувати відкриті майданчики для харчування.

Затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31.03.2004 р. № 59.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вимоги до якості продукції та обслуговування відвідувачів на літніх майданчиках такі ж, як і в закладах ресторанного господарства в стаціонарних приміщеннях. Вони регулюються Правилами № 219 2.

Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономрозвитку від 24.07.2002 р. № 219.

Якщо відштовхуватися від ДСТУ 4281-2004, то можливість відкрити літній майданчик урізана для їдалень і кафетеріїв. Однак, на наш погляд, якщо його відкриття закладом таких типів не суперечить правилам благоустрою, обслуговування населення та санітарним нормам, то, відповідно, порушення не буде.

Відповідно до Закону про благоустрій 3 та Закону про регулювання містобудівної діяльності  4 місцеві органи затверджують правила розміщення літніх майданчиків.

Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 р. № 2807-IV.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI.

Візьмемо для прикладу Київ, у якому діє свій Порядок № 20275. У пункті 1.3 Порядку № 2027 є визначення відкритого (літнього) майданчика як різновиду майданчика для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства, місця для надання послуг з харчування біля стаціонарного (капітального) закладу ресторанного господарства на відкритому повітрі (під тентами, на верандах, у павільйонах легкого типу), що діє щорічно з 01 травня до 31 жовтня відповідного року.

Порядок розміщення майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в місті Києві, затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.11.2013 р. № 2027.

ЦИТАТА. «майданчик для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства <…> — місце для надання послуг <…>, який відкритий для обслуговування населення на певний сезон року, розміщений на відкритому повітрі (під тентами, на верандах, у павільйонах легкого типу) або виготовлений з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, та встановлений тимчасово, без улаштування фундаменту, не є капітальною спорудою. У залежності від типу конструкцій, які використовуються для влаштування, та періоду функціонування майданчики поділяються на відкриті (літні) майданчики та сезонні майданчики
(витяг із п. 1.3 Порядку № 2027)

Як бачите, київська влада відокремлює відкриті (літні) майданчики, визначення яких ви дізналися вище, і сезонні майданчики, які згідно з п. 1.3 Порядку № 2027 влаштовуються з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, встановлені тимчасово без улаштування фундаменту, не є капітальними спорудами та можуть функціонувати протягом строку, визначеного у паспорті прив’язки, який отримують відповідно до Порядку № 244 6. Він являє собою комплект документів, де вказується місце розміщення об’єкта та додається схема благоустрою прилеглої території. Звертатися за ним потрібно до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, як правило, через центр надання адміністративних послуг.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Мінрегіонбуду від 21.10.2011 р. № 244.

Паспорт прив’язки потрібен, оскільки конструкції, що використовуються для сезонних майданчиків, з точки зору архітектурного ансамблю населеного пункту потрапляють під поняття тимчасових споруд (ст. 28 Закону про регулювання містобудівної діяльності).

ЦИТАТА. «2. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності — одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення».
(витяг зі ст. 28 Закону про регулювання містобудівної діяльності)

Подібні класифікації можуть бути наведені і в правилах розміщення майданчиків для харчування поза стаціонарними приміщеннями й у вашому населеному пункті. Будьте уважні, відкриваючи літній майданчик, адже залежно від типу конструкції, автономного або суміщеного розташування він може потрапити до різних категорій, а отже, знадобляться різні пакети документів та дозволів для його відкриття.

Наприклад, відповідно до п. 3.1 Порядку № 2027 підставою для розміщення відкритих (літніх) майданчиків є оформлений в установленому порядку інформаційний талон. Це документ що підтверджує факт сплати пайової участі на підставі відповідного договору, передбаченого Порядком № 56 7.

Порядок визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об’єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради — додаток до Рішення Київської міської ради від 24.02.2011 р. № 56/5443.

Інформаційний талон оформлюється щороку та діє з 1 травня до 31 жовтня відповідного року.

Згідно з п. 4.2 Порядку № 2027 для вивчення можливості розміщення сезонного майданчика та укладення договору про сплату пайової участі суб’єкт господарювання готує та подає до відділу (центру) надання адміністративних послуг апарату відповідної районної в місті Києві державної адміністрації письмову заяву, паспорт прив’язки тимчасової споруди (передбачено п. 1.2 Порядку № 56), схему розміщення сезонного майданчика і благоустрою прилеглої до нього території, складену у довільній формі.

Крім того, в розд. II Порядку № 2027 перелічені загальні вимоги до розміщення майданчиків, які, зокрема, відповідають Правилам № 198 8.

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджені постановою КМУ від 30.03.1994 р. № 198.

Тож майданчики встановлюються виключно біля стаціонарних (капітальних) закладів ресторанного господарства. У разі влаштування майданчиків на пішохідних доріжках, тротуарах та алеях ширина для проходу пішоходів повинна бути не менше 1,8 м (поза межами парків, скверів, площ), розміщення майданчика не має перешкоджати вільному руху пішоходів.

Вони розташовуються виключно в межах фасаду стаціонарного (капітального) закладу ресторанного господарства зі збереженням вільних проходів у вхідні (в’їзні) брами будинків. Збільшення лінійних розмірів майданчика поза межі закладу можливе лише за умови письмової згоди власників (орендарів) сусідніх приміщень.

Забороняється розміщення майданчиків:

  • на пішохідних доріжках, тротуарах та алеях, якщо це перешкоджає вільному руху пішоходів;
  • на проїзній частині вулиць і доріг;
  • на зелених насадженнях та газонах;
  • якщо влаштування майданчика створює загрозу для здоров’я та/або життя людей;
  • на відстані 20 м від площини дверей у напрямку евакуації з центром у середині дверної групи, яка включає всі двері з написом «Вхід» та «Вихід» (на виходах із підземних переходів, які не мають дверей, відлік слід виконувати від центра площини краю останньої сходинки) (ДБН В.2.3-7-2010 «Споруди транспорту. Метрополітен»);
  • на відстані ближче 20 м в обидва боки по тротуару від установленого дорожнього знака, що позначає зупинку громадського транспорту;
  • на штучних спорудах (крім випадків, коли їх розміщення передбачено проектом будівництва або реконструкції, затвердженим в установленому порядку);
  • на відстані ближче 100 м до залізничних переїздів;
  • на відстані ближче 20 м до перехресть вулиць.

Майданчики мають бути розміщені без втручання у несучі конструкції будівлі, легко демонтуватися у разі необхідності проведення робіт, пов’язаних з експлуатацією та ремонтом будівлі. У межах відкритих (літніх) майданчиків можуть бути встановлені лише столики, крісла, лавки, світильники, декоративні елементи, парасольки, урни для сміття, квіткові та ландшафтні композиції, спеціальне обладнання для регулювання температурного режиму, холодильне обладнання.

Крім того, не варто забувати про дотримання правил громадського порядку в населеному пункті та житловій зоні, наприклад жива музика на літньому майданчику в певні вечірні години їм суперечитиме.

Також умови обслуговування на літніх майданчиках повинні відповідати не тільки карантинним, але й іншим санітарним нормам. У цілому суб’єкт господарювання починає здійснювати госпдіяльність тільки з дня реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (ст. 57 Кодексу цивільного захисту  9). Це правило стосується і літніх майданчиків, тож під час їх відкриття потрібно буде зареєструвати нову декларацію на заклад ресторанного господарства в цілому.

Кодекс цивільного захисту від 02.10.2012 р. № 5403-VI.

Таким чином, відкриття літнього майданчика вимагає збору комплекту документів і на перший погляд нагадує окремі місця торгівлі. Але фактично майданчики є продовженням капітальних приміщень закладів ресторанного господарства. Однак про роботу на таких майданчиках доведеться повідомити податківців; докладніше про це поговоримо нижче (див. с. 19).

Карантинні обмеження й літні майданчики

Ви знаєте, що у зв’язку з карантином на території України діє низка обмежень, які стосуються закладів ресторанного господарства. Не будемо перераховувати загальні правила маскового режиму, але звернемо увагу, що рестораторам потрібно вивчити:

  • Протиепідемічні заходи у закладах громадського харчування на період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 30.12. 2020 р. № 57 (далі — Заходи № 57);
  • постанову КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12. 2020 р. № 1236 (далі — постанова № 1236).

Зокрема, згідно з п. 9 Заходів № 57 у закладах, що здійснюють обслуговування навинос та/або на відкритих (літніх) майданчиках:

  • прийом замовлень відбувається дистанційно (телефоном, з використанням засобів телекомунікацій), через спеціально облаштоване вікно (вхідні двері) закладу або безпосередньо через персонал закладу, які здійснюють обслуговування клієнтів на відкритих (літніх) майданчиках (офіціантів);
  • видача замовлень клієнтам або офіціантам та розрахунок здійснюються через спеціально облаштоване вікно або через вхідні двері закладу;
  • видача замовлень навинос здійснюється виключно в закритій тарі/упаковці;
  • персонал, що здійснює обслуговування на відкритих (літніх) майданчиках, отримує замовлення та здійснює розрахунок без входу до приміщення.

Крім того, суб’єкти господарювання повинні забезпечити вологе прибирання виробничих приміщень та поверхонь на літніх майданчиках, місць контакту рук персоналу і клієнтів (ручки дверей, місця сидіння, раковини, столи тощо) з використанням мийних та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів не рідше ніж кожні 2 години перед відкриттям та після закінчення робочого дня/зміни (п. 11 Заходів № 57).

Але, як ви знаєте, зараз в Україні введені «різнокольорові» рівні епідеміологічної небезпеки, різні регіони можуть належати до різних рівнів. Зелене світло для роботи дає «зелений» рівень, а от чи може літній майданчик працювати в «жовтій», «помаранчевій» та «червоній» зонах? Відповідь на це запитання знайдемо в постанові № 1236.

Почнемо з «жовтого» рівня, який встановлено з 24.02.2021 р. по всій території України, крім окремих областей, де епідеміологічна ситуація погіршилася (з можливістю перегляду рівня ризику залежно від показників захворюваності та доступу меддопомоги).

Так, згідно з п. 3 постанови № 1236 для рестораторів в областях, де встановлено «жовтий» рівень, встановлено заборони:

  1. на проведення дискотек, роботу розважальних закладів (нічних клубів), діяльність закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо) з організацією дозвілля, у тому числі проведення святкових заходів, банкетів, майстер-класів, публічних подій тощо;
  2. на роботу після 24-ї та до 7-ї години суб’єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень навинос;
  3. на розміщення відвідувачів у закладах громадського харчування на відстані, меншій ніж 2 м, за сусідніми столиками та більш як чотири особи за одним столом (без урахування дітей віком до 18 років) за умови, що відвідувачі заходять до закладу і пересуваються по ньому із вдягненими засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, що закривають ніс та рот, у т. ч. виготовленими самостійно (крім часу сидіння за столом для приймання їжі та/або напоїв).

Застережень щодо літніх майданчиків немає, відповідно, на них поширюються загальні правила для рестораторів. Загалом вони полягають у забороні заходів щодо організації дозвілля, банкетів і тощо.

На території регіонів, де установлено «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки, діють «жовті» обмежувальні протиепідемічні заходи, а за рішенням місцевих органів встановлюються додаткові обмежувальні протиепідемічні заходи та впроваджується контроль за дотриманням таких заходів. Відповідно, рішеннями місцевих органів можуть посилюватися деякі обмеження.

А вже на території регіонів, де установлений «червоний» рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених для «жовтого» рівня, зокрема, забороняється приймання суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо) відвідувачів, крім діяльності з надання послуг із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень навинос 10 і в аеропортах (п. 35 постанови № 1236).

Не забувайте про півтораметрову розмітку для дистанції між тими, хто стоїть у черзі.

Ви бачите, що про будь-які послаблення для літніх майданчиків «червоного» рівня в постанові № 1236 не йдеться, їх не повинно бути і в рішеннях місцевих органів (протоколи засідання комісій). Обслуговування на них відвідувачів у зоні «червоного» рівня, як і в закритих приміщеннях, знаходиться під забороною.

Водночас виникає запитання: чи можна закладам ресторанного господарства, які працюють у зоні з «червоним» рівнем, відкрити літній майданчик з допуском, але без обслуговування на ньому відвідувачів? Наприклад, клієнти купують страви і напої навинос, а потім сідають на літньому майданчику їсти та пити (столики стоять на відстані не менше 2 м з можливістю розміщення не більше 4 осіб за кожним, без урахування дітей до 18 років).

Як такої заборони на «самовільне захоплення» відвідувачами літніх майданчиків і споживання на них страв і напоїв у постанові № 1236 немає. Відповідно, якщо місцева влада, скажімо так, закриває на неї очі, то така робота літнього майданчика упівсили цілком можлива.

ВАЖЛИВО! Пам’ятайте, що за порушення протиепідемічних заходів передбачено відповідальність. Зокрема, згідно зі ст. 443 КпАП порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом № 1645  11 , іншими актами законодавства, а також рішень органів -місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, призводить до накладення штрафу на громадян у розмірі від 17000,00 грн до 34000,00 грн і на посадових осіб — від 34000,00 грн до 170000,00 грн.
Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, призводить до накладення штрафу від 170,00 грн до 255,00 грн.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III.

Літній майданчик у формі № 20-ОПП та Реєстрі платника ЄП

Форма № 20-ОПП Один з обов’язків платників податків — повідомляти про об’єкти оподаткування, об’єкти, пов’язані з оподаткуванням і через які провадиться діяльність, контролюючі органи за основним місцем обліку (пп. 8.1, 8.2 Порядку № 1588  12). Для цього вони подають ф. № 20-ОПП протягом 10 р. дн. після реєстрації, створення чи відкриття об’єкта. Причому потрібно повідомити і про нову відкриту терасу (власну чи орендовану), через яку здійснюватиметься діяльність (код типу об’єкта — 323, найменування — «майданчик» 13).

Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом МФУ від 09.12.2011 р. № 1588.
Див. на сайті tax.gov.ua: «Головна»  «Довідники, реєстри, переліки»  «Довідники»  «Типи об’єктів оподаткування».

 

Реєстр платників ЄП Якщо суб’єкт господарювання є платником єдиного податку, то Реєстр платника ЄП повинен містити інформацію про місце здійснення діяльності єдинника. Причому податківці хочуть бачити конкретну адресу, а якщо таких місць декілька, то кілька адрес. Очевидно, якщо новий об’єкт (літній майданчик) має адресу згідно з паспортом прив’язки, то єдиннику потрібно подати заяву та доповнити інформацію в Реєстрі  14.

Якщо ви плануєте обладнувати літній майданчик кожного сезону, то, на наш погляд, не варто вносити зміни до Реєстру в разі його демонтажу і при черговому облаштуванні.

По суті, податківцям важливо знати, де здійснюють діяльність єдинники групи 1 або 2, які сплачують єдиний податок за фіксованою ставкою. Якщо вони здійснюють її на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради, то застосовується максимальний розмір ставки ЄП для відповідної групи (для групи 2 у 2021 році — 1200,00 грн) (п.п. 293.7 ПКУ). До речі, для діяльності рестораторів-єдинників групи 2 вона зазвичай максимальна.

Продаж алкоголю

Місце торгівлі алкоголем Для літнього майданчика, який є частиною закладу ресторанного господарства (одна адреса), що отримав алкогольну ліцензію, окрема ліцензія не потрібна. Але водночас розрахунки за алкогольні напої повинні здійснюватися через РРО/ПРРО 15, що перебуває в приміщенні закладу. Пояснимо чому.

Програмний РРО.

Річ у тому, що для реалізації алкогольних напоїв у ст. 1 Закону № 481  16 чітко визначено місце торгівлі. Згідно зі ст. 1 Закону № 481 це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для пива — без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, — торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане РРО та/або ПРРО (незалежно від їх кількості) або де є КОРО  17 (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Книга обліку розрахункових операцій.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР.

У разі реалізації алкогольних напоїв у ресторанному господарстві місцем торгівлі має вважатися площа залу (без урахування площі виробничих і побутових приміщень для приготування страв).

Ліцензію отримують на кожне місце торгівлі та зазначають у ній РРО/ПРРО, які використовуватимуться в цьому місці. Водночас податківці, як це не парадоксально, можуть визнати літній майданчик неналежним місцем торгівлі, до яких вони відносять тільки приміщення (будівлі). Зокрема, про це йдеться в роз’ясненні в категорії 113.03 ЗІР. Попри те, що воно було скасоване з 01.08.2020 р., щодо торгівлі алкоголем на літньому майданчику воно не втратило своєї актуальності.

У статті 153 Закону № 481 йдеться про те, що продавати алкоголь заборонено в не визначених для такої торгівлі місцях. З огляду на те, що за порушення ст. 153 Закону № 481 загрожує штраф у розмірі 6800,00 грн (ст. 17 Закону № 481), ризикувати не варто.

Відповідно, безпечний варіант — не тільки не використовувати переносний РРО або ПРРО на літньому майданчику, проти чого виступають фіскали, а й не «прив’язувати» до нього РРО/ПРРО.

Оплати через РРО/ПРРО, встановлений у приміщенні (будинку), а не на літньому майданчику, не суперечать нормі п. 3.3 Правил № 219, присвяченій розрахункам з відвідувачами. Тож у закладах (підприємствах) з обслуговуванням офіціантами оплата вартості продукції здійснюється споживачем безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, який виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціант надає споживачеві розрахунковий документ (касовий чек, розрахункову квитанцію).

Відповідно, офіціант може зареєструвати оплату (розрахункову операцію) безпосередньо через РРО/ПРРО, що стоїть у приміщенні, а не на літньому майданчику. Формально у такому разі діє «карантинний» підхід, коли алкоголь продають у заявленому в ліцензії місці торгівлі, а споживають на літньому майданчику. Водночас якщо вам потрібен РРО/ПРРО, розміщений на літньому майданчику, то радимо отримати щодо цього питання ІПК. Також радимо отримати роз’яснення фіскалів щодо одержання ліцензії, якщо у літнього майданчика є паспорт прив’язки та окрема адреса. Хоча, на наш погляд, суб’єкт і за таких обставин може йти за згаданим вище принципом, якщо отримати алкогольну ліцензію на майданчик буде проблематично.

Вартість ліцензії Роздрібну торгівлю алкогольними напоями можна здійснювати за наявності ліцензії, яка видається на 1 рік. Вартість ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (крім сидру та перрі) становить:

  • для місць торгівлі в межах міст, а також розташованих за межами міст обласного значення та м. Києва на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, — 8000,00 грн на кожен окремий РРО/ПРРО (КОРО), що перебуває на місці торгівлі;
  • для місць торгівлі, які розташовані на території сіл та селищ, за винятком тих, які розташовані у межах території міст, — 500,00 грн на кожен окремий РРО/ПРРО (КОРО), що перебуває на місці торгівлі.

Врахуйте: якщо суб’єкт планує торгувати тільки сидром та/або перрі (без додавання спирту), то Закон № 481 дозволяє придбати спеціальну ліцензію «з дисконтом» — вартістю 780,00 грн на кожне місце торгівлі незалежно від його територіального розташування. Водночас якщо в асортименті будуть різні види алкогольних напоїв, у тому числі сидр та/або перрі, то доведеться обзавестися звичайною «дорогою» ліцензією. Додатково спеціальну ліцензію для яблучного або грушевого вина придбавати не потрібно.

На жаль, окремої зниженої вартості для тих, хто торгує виключно пивом, не встановили, тому доведеться придбати «широку» і досить дорогу алкогольну ліцензію. Причому суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на продаж пива у місці торгівлі площею, меншою від 20 кв. м , не має права здійснювати продаж інших алкогольних напоїв у такому місці торгівлі.

Додамо, що вартість ліцензії оплачують щоквартально рівними частками (ч. 28 ст. 15 Закону № 481). Першу частину вартості ліцензії вносять до її отримання.

Не потребують ліцензії Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону № 481 столові вина не належать до алкогольних напоїв, роздрібна торгівля якими вимагає ліцензії. Безалкогольне пиво належить до товарної групи 2202 УКТ ЗЕД та не відповідає визначенню алкогольних напоїв, торгівля якими також не вимагає наявності ліцензії.

ВАЖЛИВО! За торгівлю без ліцензії загрожує штраф у розмірі 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 17000,00 грн (ч. 2 ст. 17 Закону № 481).

За роздрібну торгівлю алкогольними напоями через РРО/ПРРО (КОРО), не зазначений у ліцензії, «світить» штраф у розмірі 200 % вартості реалізованої через РРО (КОРО) продукції, але не менше 10000,00 грн (ч. 2 ст. 17 Закону № 481).

Оптимізація Одна з поширених ситуацій — під вивіскою одного закладу ресторанного господарства працює не один суб’єкт, а два. Зазвичай це комбінація: кухня — ФОП-єдинник, бар — ФОП або юридична особа на загальній системі.

Попри те, що для роботи громадського харчування привабливою є форма ФОП-єдинника, він не зможе продавати в роздріб клієнтам алкогольні напої, крім пива, сидру, перрі (без додання спирту), втративши звільнення від РРО/ПРРО, і столових вин (докладніше про це нижче). Продавати алкоголь, отримавши ліцензію на роздрібну торгівлю, можуть ФОП і юридичні особи на загальній системі.

Обмеження Перелік обмежень при продажу алкоголю встановлено ст. 153 Закону № 481. У ній наведено випадки, коли забороняється продаж алкогольних напоїв, у т. ч. пива (крім безалкогольного), слабоалкогольних напоїв, вин столових. Зокрема, що важливо для рестораторів, — особам, які не досягли 18 років, та у не визначених для цього місцях торгівлі, про що ми казали вище.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових зобов’язаний отримати у покупця паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб’єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єктів господарювання громадського харчування, суб’єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів. Тобто на літньому майданчику це можна робити без перешкод.

НЮАНС. Що стосується пивних магазинів, які не належать до закладів ресторанного господарства, то торгувати навинос пивом, розлитим у тару з бочки або іншої тари постачальника, формально не заборонено. Це можуть робити пункти продажу без статусу закладу громадського харчування.

За порушення ст. 153 Закону № 481 загрожує штраф у розмірі 6800,00 грн (ст. 17 Закону № 481).

Алкоголь і платники ЄП

Для платників ЄП груп 1–3 встановлено низку заборон. Так, вони не можуть займатися виробництвом, експортом, імпортом, продажем підакцизних товарів (п.п. 291.5.1 ПКУ). Однак для роздрібної торгівлі деякими підакцизними товарами ПКУ зроблено виняток, зокрема ФОП-єдинники можуть продавати в роздріб пиво, сидр, перрі (без додання спирту) і столове вино.

Юрособи — платники ЄП групи 3 не можуть торгувати цими напоями. Крім того, з числа осіб, які можуть торгувати пивом, сидром, перрі та столовим вином, вибувають першогрупники. Реалізація алкоголю має здійснюватися в торговельних приміщеннях (закладах громадського харчування), а єдинникам групи 1 надано право на продаж тільки на ринку виключно з торговельних місць (п. 291.4 ПКУ).

Столові вина, як і в цілому натуральні виноградні вина, класифікують за підакцизним кодом УКТ ЗЕД 2204 (п.п. 215.3.1 ПКУ). Податківці вважають, що визначити приналежність алкогольного напою до столових вин (а вони бувають сухі, напівсухі та напівсолодкі), а отже, відокремити його від іншого алкоголю можна за назвою на етикетці пляшки або за власне пляшкою (іншою тарою) (роз’яснення у категорії 113.04 ЗІР).

Врахуйте: торгувати іншими видами міцного і не дуже алкоголю, зокрема винами (крім столових), слабоалкогольними, лікеро-горілчаними напоями, єдинники не мають права.

ВИСНОВОК. Торгувати «звичайним» пивом, сидром, перрі та столовим вином можуть тільки ФОП-єдинники груп 2 і 3, та й то лише в роздріб. Ні юрособи-єдинники групи 3, ні ФОП-єдинники групи 1 торгувати ними не можуть. А от безалкогольне пиво можуть продавати всі єдинники.

Проведення розрахунків

Суб’єкти на загальній системі Ресторатори-загальносистемники (як юридичні особи, так і ФОП) у разі торгівлі алкоголем, у тому числі і виключно пивом, обов’язково повинні застосовувати РРО/ПРРО.

Єдиноподатники У загальному випадку ФОП-єдиноподатники груп 2 і 3, які займаються ресторанним бізнесом, у 2021 році можуть обійтися без РРО, якщо обсяг їхнього доходу протягом календарного року не перевищить 1 млн 320 тис. грн (220 МЗП) (п. 6 ст. 9 Закону про РРО, п. 296.10 ПКУ, п. 61 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ). Однак у разі торгівлі дозволеними алкогольними напоями, крім столових вин, це звільнення не спрацює. Без наявності РРО/ПРРО ресторатор-єдинник не зможе оформити ліцензію на роздрібну торгівлю дозволеним алкоголем.

Вимоги до персоналу

Відкриття літнього майданчика призведе до того, що суб’єкту знадобляться нові робочі руки, тому не зайвим буде нагадати про вимоги до персоналу закладів ресторанного господарства та деякі особливості їхньої роботи. Як правило, співробітники громадського харчування працюють за «нестандартним», зокрема, змінним графіком (кухарі, бармени, офіціанти), який потрібно заздалегідь узгодити.

Якщо суб’єкт працюватиме за схемою «кухня — на ФОП-єдиннику, бар — на ФОП або юридичній особі на загальній системі», то особи, які беруть оплату, повинні перебувати в штаті загальносистемника, який застосовує РРО/ПРРО, або обох суб’єктів.

Пам’ятайте про загальні кваліфікаційні вимоги до працівників, які займаються виготовленням, зберіганням та реалізацією харчових продуктів і продовольчої сировини. Проконтролюйте і оплатіть проходження медогляду. Працівники підприємств громадського харчування зобов’язані проходити обов’язкові профілактичні медичні огляди (п. 1.9 Правил № 219). До їх проходження вони не допускаються до роботи. У пункті 5 Переліку № 559 18 , в якому наведено конкретні назви професій, зокрема, зазначені: адміністрація; завідувачі виробництвом; технологи; кухарі та кухонні працівники; кондитери; офіціанти; робітники, які здійснюють кейтеринг; водії автоліфтів; шипчандлери; працівники складів, холодильників; персонал, який миє обладнання, та прибиральники приміщень; слюсарі, електромонтери та працівники, зайняті ремонтними роботами у виробничих і складських приміщеннях; працівники, що мають доступ до миття обладнання, посуду, інвентарю (бригади з обслуговування підприємств для проведення прибирання, миття та дезінфекційних робіт), і працівники, що тимчасово залучаються до роботи на харчових об’єктах.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, затверджений постановою КМУ від 23.05.2001 р. № 559.

Також стежте, щоб працівники мили руки, одягали спеціальний одяг, головні убори, стежили за чистотою, не кажучи вже про носіння масок і додаткову протиепідемічну дезінфекцію.

Календар бухгал­тера
29.06.21

ЄСВ з зарплати (доходу) за травень 2021 року (гірничі підприємства)

30.06.21

ПДВ за травень 2021 року

Акцизний податок за травень 2021 року

ПДФО з нарахованого, але не виплаченого доходу за травень 2021 року

ВЗ з нарахованого, але не виплаченого доходу травень 2021 року

Вверх
Закрыть
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку