Правила внутрішнього трудового розпорядку ЗОЗ

Статтю взято з газети "Медична бухгалтерія" № 17/2020

 

Тетяна Кондратенко, юрист газети

ПВТР як локальний нормативно-правовий акт

Відповідно до ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах визначається ПВТР. Зауважимо, що сфера дії цього локального нормативно-правового акта поширюється на всіх працівників закладу незалежно від виду трудового договору, виконуваної роботи, посади тощо.

ЦИТАТА. «Трудовий розпорядок в закладах, установах, організаціях та на підприємствах визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які мають на меті сприяти вихованню працівників (лікарів, провізорів, інженерно-технічних працівників, середнього і молодшого медичного і фармацевтичного персоналу та інших працівників і службовців), зміцненню трудової дисципліни, організації праці на науковій основі, раціональному використанню робочого часу, високій якості роботи, забезпеченню охорони здоров’я населення, в тому числі при наданні населенню медико-санітарної допомоги».

(п. 3 Галузевих правил № 2041)

Обов’язковість ПВТР Виникає запитання: чи обов’язково кожен ЗОЗ повинен мати ПВТР? Чи, можливо, не такі вони вже й необхідні закладу? Відразу відповімо: їх наявність обов’язкова.

Насамперед зазначимо, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КЗпП до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Отже, правила є обов’язковим документом, який має бути в КНП.

ДО ВІДОМА. Першого серпня 2020 року набрав чинності додаток 3 «Перелік зобов’язань надавача медичних послуг щодо забезпечення належного рівня надання таких послуг за договором» до Типової форми договору № 410. Відповідно до п. 2 згаданого додатка надавач послуг з охорони здоров’я зобов’язаний протягом строку дії договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій співпрацювати з НСЗУ з метою вироблення програми контролю за якістю медичного обслуговування, у тому числі затверджувати та контролювати виконання ПВТР медпрацівниками.

Ознайомлюємо з ПВТР працівників Як ви вже зрозуміли, відповідно до ст. 29 КЗпП процедура ознайомлення працівників з ПВТР обов’язкова. Проте чіткого порядку і способу для цього законодавство не встановлює. Таким чином, кожен заклад сам для себе обирає найбільш зручний, на його думку, спосіб для ознайомлення. Наприклад, це може бути окремий спеціальний журнал, в якому фіксуватимете факт ознайомлення прийнятого працівника з ПВТР. Як варіант, можна також оформляти аркуш ознайомлення для кожного працівника, який додати в особисту справу, або ж можна фіксувати факт ознайомлення в наказі про прийняття на роботу.

НЮАНС. Незгода з ПВТР і відмова поставити підпис, що підтверджує ознайомлення з ними, не є підставою для того, щоб не виконувати правила, і не означає, що вони на цього працівника не поширюються (див., наприклад, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26.04.2012 р. у справі № 22-6661/20122).

Як скласти та затвердити ПВТР?

Знову звернемося до ст. 142 КЗпП, відповідно до якої затверджують ПВТР трудові колективи за поданням власника або уповноваженого ним органу та виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) на основі типових правил.

На які документи орієнтуватися? Щодо типових правил. Зауважимо, що на сьогодні основним документом, який використовують під час розроблення ПВТР, є Типові правила внутрішнього трудового розпорядку № 213. Відповідно до постанови № 1545 в Україні Типові правила внутрішнього трудового розпорядку № 213 чинні в частині, що не суперечить Конституції та законам України. Зверніть увагу, що п. 25 зазначених вище Типових правил не відповідає нормам ст. 147 КЗпП в частині заходів дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватися до працівників за порушення трудової дисципліни. У зв’язку з цим він втратив чинність у цій частині і, відповідно, не може використовуватися як основа під час розроблення підприємствами ПВТР.

Крім того, розробляючи ПВТР в ЗОЗ, слід неодмінно керуватися також Галузевими правилами № 204.

Процедура затвердження ПВТР Вкотре повторимо, що ПВТР мають бути затверджені на загальних зборах трудового колективу за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) (ст. 142 КЗпП). Рішення трудового колективу оформлюють протоколом загальних зборів трудового колективу.

Зверніть увагу, що роботодавець не має права одноосібно своїм наказом затвердити ПВТР — у такому разі вони вважатимуться нелегітимними.

Майте на увазі, що обійти вимоги КЗпП і прописати норми, які мають міститися в ПВТР, в інших внутрішніх документах також не можна. Про це, наприклад, свідчить постанова Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2015 р. у справі № 461/366/15-а3. Керівник установи видав наказ, що містить приписи щодо робочого часу й часу відпочинку, обліку робочого часу, обов’язків працівників та інші, які за своїм змістом є приписами ПВТР. Проте вказані питання не були узгоджені із профспілковим органом та не вирішувалися загальними зборами. Таким чином, суд дійшов висновку, що керівник порушив визначений законодавством порядок установлення таких правил, а саме: не залучено до їх розроблення орган первинної профспілкової організації та не погоджено такі правила з трудовим колективом. Суд визнав наказ протиправним та скасував його.

Після затвердження ПВТР рекомендуємо видати окремий наказ про впровадження ПВТР у дію та порядок ознайомлення з ними працівників.

Зміст ПВТР

Тепер слід з’ясувати, які ж положення мають бути обов’язково висвітлені в ПВТР.

Загалом правила мають містити такі розділи (за потреби ви маєте право їх доповнити):

1) загальні положення;

2) порядок прийняття та звільнення працівників;

3) основні обов’язки працівників;

4) основні обов’язки власника або уповноваженого ним органу;

5) робочий час і час відпочинку;

6) заохочення за успіхи в роботі;

7) відповідальність за порушення трудової дисципліни.

Зверніть увагу, що є питання, які обов’язково мають бути прописані в правилах, адже цього прямо вимагає КЗпП. Зокрема:

• тривалість щоденної роботи (зміни) (ст. 52 КЗпП);
• час початку й закінчення щоденної роботи (зміни) (ст. 57 КЗпП);
• порядок чергування працівників у змінах за змінного режиму роботи (ст. 58 КЗпП);
• час початку й закінчення перерви (ст. 66 КЗпП);
• види заохочень та порядок їх застосування (ст. 143 КЗпП).

Також у ПВТР слід регламентувати запитання, на які в законодавстві немає відповідей, але які постійно виникають у вашому закладі. Для прикладу, до ПВТР можна включити такі положення:

• чи повинен працівник виходити на роботу в день від’їзду (повернення) у (з) відрядження;
• в який період працівник зобов’язаний надати листок непрацездатності після хвороби;
• заходи впливу, які можна застосувати до працівника в разі, наприклад, неповажного ставлення до колег чи пацієнтів, у разі появи на роботі в неохайному вигляді;
• порядок передання справ у разі звільнення матеріально відповідальної особи;
• приписи щодо обмеження безпосереднього підпорядкування близьких родичів.

Що зазначати не можна? ПВТР у жодному разі не мають суперечити трудовому законодавству, угодам і колективному договору.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! До ПВТР не можна включати умови, які погіршують становище працівників порівняно з вимогами чинного законодавства.

Знаємо, що деякі роботодавці іноді проявляють неабияку винахідливість і придумують власну систему штрафів. Проте робити це незаконно, адже в п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції встановлено, що тільки законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Відповідно до КЗпП за дисциплінарні порушення можна застосовувати лише догану або звільнення, тож усі інші покарання — поза межами закону.

Оформлюємо зміни до ПВТР

Під час внесення змін до ПВТР необхідно дотримуватися тієї самої процедури, що й під час їх затвердження.

Крок 1. Керівник ЗОЗ ухвалює рішення про внесення змін до ПВТР.

Крок 2. Зміни необхідно погодити з профспілкою.

Крок 3. Подати погоджений варіант змін на розгляд загальних зборів трудового колективу для обговорення.

Крок 4. Ввести в дію зміни до ПВТР або нову редакцію правил.

Крок 5. Ознайомити працівників ЗОЗ зі змінами або з новою редакцією ПВТР.

Відповідальність за відсутність ПВТР

Ми вже дійшли висновку, що ПВТР обов’язково мають бути в кожному ЗОЗ. Якщо ж їх немає, то не вдасться уникнути відповідальності.

Як ми вже зазначали раніше, нормами ст. 29 КЗпП встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний, зокрема, ознайомити працівника з ПВТР. Недотримання роботодавцем визначеного порядку допуску до роботи працівника є порушенням законодавства про працю. Таким чином, відсутність у КНП ПВТР кваліфікується як порушення трудового законодавства (див. листи Мінсоцполітики від 28.12.2017 р. № 568/0/22-17/134, від 21.06.2017 р. № 312/0/22-17/13). За таке правопорушення роботодавець несе:

• фінансову відповідальність згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП (штраф у розмірі 1 МЗП, у 2020 році — 4 723 грн);
• адміністративну відповідальність згідно з ч. 1 ст. 41 КпАП (штраф у розмірі від 30 до 100 НМДГ — від 510 до 1 700 грн).

Впевнені, якщо ви не полінуєтеся й не просто зробите конспект КЗпП у своїх ПВТР, а навпаки додасте до них «живих» норм, то це дуже спростить роботу закладу.

 

Використані документи

Конституція — Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII.

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х.

Галузеві правила № 204 — Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів, установ, організацій та підприємств системи охорони здоров’я України, затверджені наказом МОЗ від 18.12.2000 р. № 204-о.

Постанова № 1545 — постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 р. № 1545-XII.

Типова форма договору № 410 — Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затверджена постановою КМУ від 25.04.2018 р. № 410.

Типові правила внутрішнього трудового розпорядку № 213 — Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1984 р. № 213.