Коронавірус та договірні відносини: бліц

Чи звільняють форс-мажорні обставини, зокрема карантин, введений в Україні з 12.03.2020 р., від виконання договірних зобов’язань?

Ні, не звільняє. Настання форс-мажорної обставини звільняє від відповідальності (штрафних санкцій, відшкодування збитків тощо) за неналежне виконання договірних обов’язків, але всі обов’язки, передбачені договором, мають бути виконані, навіть із запізненням.

ВАЖЛИВО! Таке звільнення не відбувається автоматично. Сторона, яка посилається на форс-мажорну обставину, має довести причинно-наслідковий зв’язок між такою обставиною та неможливістю своєчасно виконати зобов’язання.

Звісно, сторони в будь-який час можуть обопільно домовитися про перенесення строків (термінів) виконання зобов’язань. Але зверніть увагу, що в деяких випадках, наприклад в орендних відносинах, є пряма норма закону — ч. 6 ст. 762 ЦКУ, яка говорить, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Водночас саме наймач має довести наявність цієї обставини та неможливість використання майна (після ухвалення законів № 5531та № 5402це має стати простіше).

Чи можна посилатися на форс-мажор у разі невиконання договору, який було укладено вже під час карантину?

Вважаємо, що в такому разі форс-мажор не допоможе, адже форс-мажорні обставини — це, зокрема, надзвичайність та непередбачуваність (п. 6.9 Регламенту Торгово-промислової палати України3. Укладаючи договір в умовах карантину, сторони цілком можуть передбачати можливий вплив обмежувальних та забороняючих заходів, що введені у зв’язку із карантином, на виконання договірних зобов’язань. Отже, ризик — справа шляхетна, але не форс-мажорна .

Чи означає можливе звільнення від орендної плати також звільнення від інших платежів (комунальні платежі, охорона, сигналізація тощо)?

На жаль, ні. У ч. 6 ст. 762 ЦКУ, на яку посилаються закони № 540 та № 553, йдеться саме про орендну плату. Питання щодо інших платежів варто вирішувати з орендодавцем. Це також залежатиме від того, входять інші платежі до орендної плати чи сплачуються окремо. Крім цього, вартість частини комунальних платежів прямо залежить від обсягу їх споживання. Тож тут також є шанс заощадити.

Чи можна зменшити розмір орендної плати, якщо під час карантину приміщення використовується, але доходи від господарської діяльності орендаря значно знизилися?

Внесення змін до договору, зокрема щодо зменшення розміру орендної плати, за загальним правилом має вирішуватися за згодою сторін (ч. 1 ст. 651 ЦКУ). Тож якщо орендодавець готовий увійти в становище орендаря і врахувати його скрутний фінансовий стан, то сторони можуть у будь-який час внести зміни до договору, уклавши додаткову угоду.

Можна також запропонувати змінити періодичність сплати орендних платежів. Зазвичай плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ). Тож, якщо орендодавець не погоджується на зменшення розміру щомісячної орендної плати, можна внести зміни до договору та встановити замість щомісячного орендного платежу щоквартальний або піврічний. Звісно, після «нормалізації» господарської діяльності сторони можуть знов повернутися до щомісячної орендної плати.

Як обчислюються строки позовної давності під час дії карантину?

Відповідно до пп. 3, 5 ч. 1 Закону № 540 на строк дії карантину продовжено деякі строки, встановлені ЦКУ та ГКУ, зокрема строки позовної давності (загальний строк давності та скорочені строки). Оскільки в Законі № 540 вказано, що строки продовжуються на строк дії карантину, вважаємо, що строки продовжуються на весь період карантину, тобто на 102 дні (з 12.03.2020 р. по 22.06.2020 р.), якщо, звісно, карантин завершиться цією датою.

Як обчислюються строки позовної давності під час дії карантину?

Наприклад, за договором постачання покупець повинен був оплатити товар не пізніше 10.03.2020 р. Проте оплата не надійшла, виникла заборгованість. Перебіг строку позовної давності почався з 11.03.2020 р. Оскільки із 12.03.2020 р. і по 22.06.2020 р. введено карантин, то цей період (102 дні) до строку позовної давності не зараховується. Якщо строк позовної давності становить 3 роки, то його слід обчислювати так: 1 день до введення карантину (з 11.03.2020 р.) + 102 дні (період карантину «на зараз») + решта строку давності, який продовжить свій відлік з 23.06.2020 р. (дата закінчення карантину «на зараз»). Зверніть увагу: якщо строк давності закінчився до 12.03.2020 р., він продовженню не підлягає, адже в докарантинний період діяли загальні правила перебігу строків давності.

Чи підлягає продовженню на строк карантину позовна давність, збільшена за домовленістю сторін?

Вважаємо, що ні. Адже в Законі № 540, яким продовжено строки давності, йдеться лише про строки, що визначені певними статтями ЦКУ та ГКУ. Якщо ж сторони договору на свій розсуд збільшили строки давності згідно з ч. 1 ст. 259 ЦКУ, саме ці збільшені строки є для них обов’язковими. Водночас у зв’язку із карантином сторони можуть продовжити збільшені строки давності, уклавши про це письмовий договір або додаткову угоду до чинного договору.

Чи означає продовження строків давності також продовження договірних строків (зокрема, строку дії договору або строку виконання зобов’язань)?

Ні, не означає. Відповідно до ст. 651 ЦКУ зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто зміна договірних строків — це прерогатива сторін договору. Оскільки Закон № 540 не містить жодних приписів щодо продовження строків господарських договорів у зв’язку із карантином, це питання мають вирішувати контрагенти, уклавши додаткову угоду до договору. Якщо строк договору закінчиться під час карантину, він автоматично не продовжуватиметься на підставі Закону № 540.