Чи відповідатиме заклад, якщо лікар не надав належної допомоги пацієнту?
Клятва лікаря передбачає, що він зобов’язаний надавати медичну допомогу всім, хто її потребує. Проте, на жаль, не завжди цього обов’язку дотримуються. А хто компенсуватиме шкоду постраждалому, якщо йому не було надано належної допомоги, нумо з’ясовувати.
Версія для друку
Фабула справи Чоловіка було госпіталізовано 25.08.2003 р. до Фастівської ЦРЛ. Після огляду в нього виявили забійні рани голови, потім призначили лікаря. Лікар-нейрохірург дав обов’язкову до виконання вказівку провести хворому комп’ютерно-томографічне дослідження головного мозку в умовах Київської обласної клінічної лікарні № 1 з метою уточнення діагнозу. Адже тільки за наявності остаточного діагнозу пацієнту можна призначити адекватне та дієве лікування. Проте закріплений лікар, усвідомлюючи, що неповне обстеження та несвоєчасне надання медичної допомоги може призвести до тяжких наслідків для здоров’я цього хворого, у тому числі до смерті, відмовився направляти пацієнта до Києва, де було необхідне обладнання для відповідного належного обстеження. Хворий, не отримавши необхідної йому медичної допомоги, 03.09.2003 р. помер у лікарні.
Злочинна недбалість і бездіяльність лікаря призвели до моральних страждань матері хворого, постійних спогадів протягом десяти років з приводу того, що її син без належної медичної допомоги та догляду в страшних муках помирав у травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ. Це призвело, як вона зазначала, до того, що її психічний стан постійно погіршувався, а тому вона звернулась до суду з позовом про притягнення закріпленого лікаря до кримінальної відповідальності за ненадання без поважних причин допомоги хворому та позовом, у якому просила стягнути солідарно з лікаря Фастівської ЦРЛ та Фастівської РДА 500000 грн моральної шкоди, оскільки вважає, що лікарня повинна відповідати за шкоду, завдану діями її працівника, а сама Фастівська ЦРЛ є комунальним закладом охорони здоров’я, який утримується за кошти Фастівського районного бюджету, фінансує та контролює її господарську діяльність Фастівська РДА.
ЦРЛ з цього приводу зазначила, що дії, інкриміновані закріпленому лікарю, мають суб’єктивний характер як фахівця — медичного працівника і жодним чином не пов’язані з виконанням ним трудових обов’язків у Фастівській ЦРЛ.
Рішення суду 1-ї інстанції1 Cуд визнав закріпленого лікаря винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 139 ККУ2 (ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому наперед відомо про можливі тяжкі наслідки для хворого, що спричинило смерть хворого). Адже закріплений лікар, умисно порушуючи Конституцію України3, Закон про охорону здоров’я4, Клятву лікаря5, вимоги посадової інструкції лікаря-ординатора травматологічного відділення, затвердженої головним лікарем Фастівської ЦРЛ, а також вказану вище вказівку лікаря-нейрохірурга, усвідомлюючи завдяки своєму рівню освіти, фахових знань і вмінь, що несвоєчасне надання медичної допомоги явно може призвести, з огляду на стан хворого, до тяжких наслідків для здоров’я, у тому числі до смерті, допускаючи настання таких наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, без поважних причин не надав йому медичної допомоги.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то позов задоволено тільки частково: суд ухвалив рішення солідарно стягнути з лікаря, ЦРЛ, у якій він працював, та Фастівської районної державної адміністрації 100000 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції6 Засуджений, Фастівська ЦРЛ та РДА з вироком не погодилися, тож подали окремі апеляції на рішення суду. Щодо дій закріпленого лікаря апеляційний суд дійшов висновку, що вони кваліфіковані правильно, проте вирок було змінено в частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до положень ст. 1167 ЦКУ7 моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовує особа, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно з роз’ясненнями, які містяться в п. 8 ППВСУ8, за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах.
На момент вчинення злочину лікар перебував у трудових відносинах із Фастівською ЦРЛ, а вчинений злочин пов’язаний саме з виконанням ним трудових обов’язків як медичного працівника.
Таким чином, належним відповідачем у цій справі може бути лише Фастівська ЦРЛ, тож і 100000 грн моральної шкоди необхідно стягнути в цьому разі саме з неї.
Рішення ЄСПЛ9 Мати померлого залишилася незадоволеною рішеннями українських судів, тому звернулася до ЄСПЛ. У своєму рішенні він зазначив таке: «Суд зазначає, що незважаючи на тяжкий стан здоров’я пацієнта, його життя все ще можна було врятувати, якби він отримав своєчасну та адекватну медичну допомогу. Однак було встановлено, що така медична допомога не була надана. Потім стало очевидно, що Фастівська ЦРЛ не мала належного обладнання для того, щоб встановити правильний діагноз і призначити хворому відповідне лікування, його слід було транспортувати до Київської обласної лікарні з метою проведення комп’ютерної томографії. Хоча стан пацієнта дозволяв його транспортувати відповідним транспортом, який був у Фастівській ЦРЛ, жодних заходів для організації такого транспортування не було зроблено.
Отже, суду не залишається нічого іншого, як констатувати, що сина заявниці залишили помирати без надання йому будь-якої медичної допомоги попри те, що він перебував у закладі охорони здоров’я.
З урахуванням усіх обставин цієї справи ЄСПЛ вважає, що ситуація із сином заявниці в умовах Фастівської ЦРЛ де-факто становила собою відмову в наданні медичної допомоги, що призвело до його смерті».
Як відшкодування моральної шкоди заявниці було присуджено 72000 євро компенсації.
Заклади охорони здоров’я, майте на увазі, якщо в момент вчинення злочину винний перебував у трудових відносинах із закладом, а вчинений злочин пов’язаний саме з виконанням ним трудових обов’язків як медичного працівника, то шкоду компенсувати будете зі своєї кишені. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 14.03.2018 р. у справі № 537/4429/15-ц10, про що ми вже згадували на с. 46 газети «Медична бухгалтерія», № 2/2018.
