Несвоєчасне перерахування коштів до бюджету сталося не з вини платника. Хто відповідатиме?

Штрафна небезпека Беззаперечно ситуація, що склалася, загрожує штрафом і не одним.

Платники ПДВ, які мають місячний звітний період, повинні подати декларацію з ПДВ протягом 20 к. дн., що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ПКУ) та сплатити самостійно нараховану суму податку протягом 10 к. дн., наступних за останнім днем граничного терміну подання декларації (пп. 57.1 та 203.2 ПКУ).

Порядок перерахування податку до бюджету визначено п. 200.2 ПКУ. Так, податківці надають на адресу Казначейства1реєстр, у якому зазначені реквізити платників та суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за відповідний звітний період. На підставі цього реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов'язань, здійснює перерахування коштів з електронних ПДВ-рахунків платників податку до бюджету.

ВИСНОВОК. Для того щоб перерахування задекларованих сум ПЗ із ПДВ до бюджету відбулось вчасно, платнику необхідно забезпечити наявність необхідної суми коштів на своєму електронному ПДВ-рахунку станом на останній день граничного терміну сплати податку.

У разі ж недостатності коштів на електронному ПДВ-рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов’язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний ПДВ-рахунок (п. 22 Порядку № 5692).

Таким чином, щоб перерахувати до бюджету суму податку, задекларовану до сплати у декларації з ПДВ за липень поточного року, підприємство мало зібрати потрібну суму на електронному ПДВ-рахунку не пізніше 30 серпня. Проте, як вбачається із запитання, певна сума потрапила до електронного ПДВ-рахунку підприємства лише 2 вересня, отже, відповідно до п. 22 Порядку № 569 цього дня й була перерахована Казначейством до бюджету. Тож фактично маємо прострочку сплати узгоджених грошових зобов’язань, покарання за що передбачено ст. 126 ПКУ. Оскільки наразі затримка не перевищила 30 к. дн., штраф складе 10 % погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 201.10 ПКУ ПН/РК, складені з 1 по 15 число календарного місяця, підлягають реєстрації в ЄРПН до останнього (включно) дня календарного місяця, в якому були складені. Разом з тим зареєструвати ПН/РК можна тільки у разі, якщо сума ПДВ, зазначена в них, не перевищує розміру реєстраційного ліміту, обчисленого згідно з п. 2001.3 ПКУ. Тож для оперативного збільшення реєстраційного ліміту платник податку може перерахувати потрібну суму на електронний ПДВ-рахунок.

У ситуації, наведеній у запитанні, через затримку перерахування коштів на електронний ПДВ-рахунок реєстраційний ліміт збільшився до потрібного розміру лише 2 вересня, що призвело до порушення строку реєстрації ПН, складених у першій половині серпня. Така ситуація загрожує штрафом, визначеним п. 1201.1 ПКУ. Оскільки затримка реєстрації не перевищила 15 к. дн., штраф складе 10 % суми ПДВ, зазначеної у «прострочених» ПН.

Без провини не винний Як бачимо, штрафи загрожують чималі, але якщо довести відсутність своєї провини, то підприємство цілком може їх уникнути.

Проаналізуємо законодавче підґрунтя. Обов’язок платників сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановлених законодавством, визначений у п.п. 16.1.4 ПКУ. Відповідно до п. 38.1 ПКУ  виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк. Податківці зазвичай «давлять» на те, що податки, збори та інші доходи державного бюджету (місцевих бюджетів) визнаються зарахованими до державного бюджету (місцевих бюджетів) з дня зарахування на ЄКР3(ч. 5 ст. 45, ч. 5 ст. 78 БКУ4). Проте зауважимо, що платник податків після подання банку платіжного доручення не може впливати на швидкість руху коштів на шляху від свого поточного рахунку до ЄКР.

Так, згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону № 23465платіжне доручення — це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі (п. 1.24 ст. 1 Закону № 2346). Ініціатором переказу є особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (п. 1.15 ст. 1 Закону № 2346). Відповідно до п. 22.4 ст. 1 Закону № 2346 під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

• для платника — з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;
• для банку платника — з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346 банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі:

• в день його надходження, якщо розрахунковий документ надійшов протягом операційного часу банку;
• не пізніше наступного робочого дня, у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу.

При цьому банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші строки виконання доручень клієнтів.

Банки несуть перед клієнтами відповідальність, пов’язану з проведенням переказу (ст. 32 Закону № 2346).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Відповідно до п. 129.6 ПКУ платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне перерахування або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, якщо така ситуація склалася з вини банку або органу Казначейства. При цьому відповідні санкції перекладаються на винуватця!

Аналізуючи наведені положення законодавства, можна дійти висновку, що обов’язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку відповідного платіжного доручення. Подальший рух коштів до «пункту призначення» вже непідконтрольний платнику. Зауважимо: така логіка «працює» тільки у разі наявності на рахунку платника достатнього грошового залишку на день платежу.

Суди також поділяють цю точку зору. Зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.08.2018 р. у справі № 803/1054/17зазначено, що платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

ЦИТАТА. «Тобто за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов’язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов’язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України».
(правова позиція Верховного Суду, справа № 803/1054/17)

Також постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 31.07.2018 р. у справі № 808/2491/17 містить висновок, що з моменту прийняття банком зобов’язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату податків, зборів та обов’язкових платежів, з урахуванням того, що він вчасно виконав свій обов’язок зі сплати платежу. Аналогічні думки також викладені у постановах Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.09.2018 р. у справі № 823/1985/17 та від 03.04.2019 р. у справі № 826/573/18.

Що ж стосується штрафу за несвоєчасну реєстрацію ПН внаслідок порушення банком строку переказу коштів на електронний ПДВ-рахунок, то, на перший погляд, можна дійти висновку, що тут платнику відкараскатися від неприємностей не вдасться. Річ у тому, що при буквальному прочитанні положень п. 129.6 ПКУ побачимо, що йдеться лише про перерахування податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Проте, як показує практика, в цьому випадку суди також на боці «постраждалих» платників. Зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18.01.2018 р. у справі № 804/5153/17взяті до уваги факти своєчасного виконання платником податку усіх необхідних дій з метою своєчасної реєстрації ПН, а саме: надання на виконання банку відповідного платіжного доручення та первинне направлення ПН на реєстрацію до ЄРПН у межах строку, встановленого п. 201.10 ПКУ. Отже, суд дійшов висновку, що реєстрація ПН була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, а саме через несвоєчасність зарахування на електронний ПДВ-рахунок перерахованих коштів, що призвело до затримки коригування суми податку, на яку позивач має право зареєструвати ПН, та унеможливило реєстрацію ПН в межах встановленого законом граничного терміну.

Тішить, що податківці у категорії 101.27 ЗІР також висловлюють думку, що у разі несвоєчасного зарахування коштів на електронний ПДВ-рахунок не з вини платника, у зв’язку з чим було несвоєчасно зареєстровано ПН в ЄРПН, до такого платника не застосовується відповідальність, передбачена ст. 1201 ПКУ.

Готуємось до оборони Як бачите, від штрафів можна відкараскатися. Але для цього потрібно потурбуватися про доказову базу.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону № 2346 банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. З аналізу судових рішень вбачається, що належним доказом тут може бути скриншот електронного журналу реєстрації платіжних доручень в системі «Клієнт-банк».

Зверніть увагу на те, чи надано платіжне доручення в межах операційного часу, адже від цього залежить строк його виконання банком. Тривалість операційного часу встановлюється банком самостійно та закріплюється в його внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 ст. 1 Закону № 2346) та зазвичай наводиться у договорах на обслуговування рахунку.

Тут стане у пригоді виписка за рахунком, в якій зазначено залишок коштів станом на початок та кінець дня.

Як доказ знадобиться квитанція про відмову у реєстрації ПН/РК у зв’язку з недостатністю реєстраційного ліміту. В такій квитанції цінною є інформація про дату та час доставки ПН/РК до ДПС.

Не зайвим буде отримати письмові пояснення від банківської установи щодо причини затримки виконання платіжного доручення.