На підприємстві є зовнішній сумісник (водій), що працює на 0,5 ставки. Він звільнився з основного місця роботи і просить перевести його у нас на основне місце роботи на повну ставку водія.
Оформлення на основне місце працівника, який працював у цього роботодавця за сумісництвом, можливе двома способами:
- переведення працівника шляхом унесення змін до трудового договору (трудові відносини не припиняються);
- звільнення працівника із сумісництва і прийняття за основним місцем роботи.
Розглянемо обидва варіанти докладніше, але спочатку відзначимо таке. Укладення трудового договору (у тому числі за сумісництвом) оформлюється наказом або розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу (ч. 3 ст. 24 КЗпП).
НАГАДАЄМО. У ч. 1 ст. 24 КЗпП перелічені випадки, коли між працівником і роботодавцем обов’язково укладають трудовий договір у письмовій формі (зокрема, з неповнолітніми працівниками; якщо роботодавцем є ФОП; якщо укладають трудовий контракт). В інших випадках достатньо заяви претендента на роботу й наказу (розпорядження) керівника роботодавця.
Обираючи той чи інший варіант оформлення, зверніть увагу на роз’яснення Мінсоцполітики щодо цього. Так, у своїх листах від 22.06.2012 р. № 93/06/187-12, від 14.06.2016 р. № 121/06/187-16, від 18.10.2017 р. № 446/0/22-17/134 це відомство віддає перевагу другому варіанту (звільнення/прийняття). Обґрунтування — у КЗпП переведення працівника згадується лише в ст. 32, і там ідеться про переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а також про переведення на роботу на інше підприємство, до установи, організації або в іншу місцевість. Оскільки в ситуації, що розглядається, робота залишається колишньою, а змінюється лише статус місця роботи (із сумісництва на основне), то, на думку Мінсоцполітики, переведення тут не повинне застосовуватися. Це відомство говорить про доцільність варіанта зі звільненням і прийняттям.
На нашу думку, для зміни статусу (сумісництво на основне місце роботи) в принципі не зовсім доречно застосовувати ст. 32 КЗпП. Адже головний зміст цієї норми КЗпП такий: переведення працівника (на іншу роботу, на інше підприємство, у тому числі в іншу місцевість) можливе тільки за згодою працівника1. Вочевидь, Мінсоцполітики це також розуміє, тому, підтримуючи варіант «звільнення/прийняття», усе-таки налаштовано не так радикально і говорить лише про його доцільність. Ми зі свого боку принципової заборони в застосуванні першого варіанта не бачимо, тому вибір за роботодавцем.
Переведення без згоди працівника можливе лише у випадках, передбачених у ст. 33 КЗпП.
Документальне оформлення У разі першого варіанта (переведення працівника) трудові відносини з працівником не припиняються, змінюються лише умови працевлаштування. У документальному плані діємо так:
- працівник подає заяву про переоформлення трудових відносин із сумісництва на основне місце роботи;
- роботодавець видає відповідний наказ (розпорядження);
- якщо між сторонами укладено трудовий договір у письмовій формі, сторони вносять до нього відповідні зміни.
Стосовно заповнення трудової книжки нагадаємо, що на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуть тільки за місцем основної роботи (абз. 5 п. 1.1 Інструкції № 582). Запис відомостей про роботу за сумісництвом виконується за бажанням працівника власником чи уповноваженим ним органом за основним місцем роботи. Роботу за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, у трудовій книжці вказують окремим рядком (абз. 17 п. 2.14 Інструкції № 58).
Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58.
У зв’язку з цим у разі першого варіанта (якщо до цього колишній «основний» роботодавець не здійснював запису про роботу за сумісництвом) в трудовій книжці працівника новий «основний» роботодавець спочатку вносить запис про роботу за сумісництвом, а наступним рядком — про переукладання трудового договору про роботу за сумісництвом на трудовий договір за основним місцем роботи.
Що стосується другого варіанта (звільнення/прийняття), то із сумісником розривають трудовий договір і одразу укладають новий трудовий договір уже за основним місцем роботи. І якщо для працівника немає особливої різниці, як його «переведуть» у штатники, то для роботодавця є низка принципових відмінностей.
У такому випадку працівник подає заяву про звільнення з місця роботи за сумісництвом і другу заяву — про прийняття на роботу за основним місцем роботи. Найбільш прийнятна підстава для звільнення — п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін). На підставі заяв працівника роботодавець оформлює відповідні накази (розпорядження) і здійснює запис у трудовій книжці про прийняття працівника за основним місцем роботи. Зауважте: якщо до трудової книжки працівника не вносився запис про роботу за сумісництвом, то до неї не потрібно вносити й запис про звільнення працівника з цієї роботи (лист Мінсоцполітики від 28.03.2013 р № 2-1/06/187-13).
У разі застосування другого варіанта не забудьте, що на дату звільнення з працівником потрібно провести остаточний розрахунок, у тому числі нарахувати й виплатити компенсацію за невикористану відпустку (за необхідності).
Подання Повідомлення про прийняття на роботу3Оскільки при першому варіанті (переведення працівника) трудові відносини з працівником не припиняються, Повідомлення подавати не потрібно.
Його форма наведена в додатку до постанови КМУ від 17.06.2015 р. № 413.
Інша картина при застосуванні другого варіанта (звільнення/прийняття). У цьому випадку відбувається розірвання трудових відносин, тому про прийняття працівника на роботу потрібно повідомити орган фіскальної служби. Повідомлення слід подати до початку роботи за основним місцем роботи. У гр. 4 «Категорія особи» Повідомлення ставимо код «1» (працівник з трудовою книжкою).
Форма № 1ДФ Тут усе доволі просто: у першому варіанті графи 6 і 7 (дата прийняття і звільнення з роботи) не заповнюються. Суму нарахованої працівнику зарплати (як за сумісництвом, так і за основним місцем роботи) у звітному кварталі наводимо одним рядком з ознакою доходу «101».
У разі застосуванні другого варіанта графи 6 і 7 заповнюємо. Причому в п. 3.7 Порядку № 44сказано, що в разі неодноразового прийняття фізособи на роботу та її звільнення з роботи у звітному кварталі на таку особу потрібно заповнити стільки рядків, скільки разів інформація про зміну місця роботи особи зустрічається у звітному кварталі. У зв’язку з цим, якщо на звітний квартал припадають звільнення із сумісництва і прийняття на основне місце роботи, на працівника потрібно заповнити два рядки з ознакою доходу «101»: у першому буде заповнена гр. 7 (дата звільнення), а в другому — гр. 6 (дата прийняття). Відповідно, і суму зарплати працівника слід розбити між цими рядками (за сумісництвом і за основним місцем).
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом МФУ від 13.01.2015 р. № 4.
Звіт з ЄСВ Питанню заповнення звітності з ЄСВ у разі зміни місця роботи із сумісництва на основне було присвячено лист ПФУ від 16.11.2016 р. № 36884/05-10. Причому у формі № Д4 діє один порядок заповнення, незалежно від того, який варіант ви застосовуєте, тобто незалежно від того, припиняються трудові відносини з працівником чи ні.
Так, у разі зміни статусу місця роботи потрібно заповнити таблицю 5 форми № Д4. У ній на цього працівника буде заповнено два рядки (якщо останній день сумісництва та перший день у статусі основного працівника припадають на один місяць):
- в одному рядку з кодом «2» (працівник без трудової книжки) в реквізиті 8 у гр. 11 ставимо дату припинення роботи за сумісництвом. При цьому реквізит 17 «Підстава для припинення трудових відносин» заповнюємо, тільки якщо зміна відбувається за другим варіантом (звільнення/прийняття), підстава для звільнення — п. 1 ст. 36 КЗпП (у разі звільнення за угодою сторін) або ст. 38 КЗпП (у разі звільнення за власним бажанням);
- у другому рядку з кодом «1» (працівник з трудовою книжкою) у реквізиті 8 у гр. 11 ставимо дату початку роботи за основним місцем роботи.
ВАЖЛИВО! В обох рядках у таблиці 5 форми № Д4 страхувальник на цього працівника заповнює реквізити 12–16. Причому в разі застосування першого варіанта (переведення працівника) в реквізиті 16 будуть зазначені реквізити одного й того ж наказу (розпорядження).
Що стосується заповнення таблиці 6, то й тут, якщо зміна статусу місця роботи припадає на один місяць, на працівника заповнюють два рядки:
- один — із зарплатою, нарахованої за сумісництвом, — у реквізиті 22 вказуйте «0» (працівник без трудової книжки) за період роботи по день звільнення (до дня переведення із сумісництва);
- другий — із зарплатою, нарахованою за основним місцем роботи, — у реквізиті 22 вказуйте «1» (працівник з трудовою книжкою) за період роботи з дати прийняття на роботу (з дати переведення на основне місце).
Зверніть увагу, що реквізит 15 (кількість к. дн. перебування в трудових відносинах) заповнюють тільки в одному рядку, де вказані відомості про заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо між датою звільнення і прийняття (у разі застосування другого варіанта) не було розриву (звільнили й наступного дня взяли), то в реквізиті 15 цього рядка вказуємо загальну кількість к. дн. у звітному місяці.
Нарахування ЄСВ Також звернемо увагу на нарахування ЄСВ. Для зовнішнього сумісника, яким працівник був раніше, навіть якщо його зарплата менша за МЗП (а це цілком можливо з урахуванням роботи на 0,5 ставки), дотягувати додаткову базу до рівня МЗП не потрібно.
А от коли працівник стає «основним» (якщо, звичайно, він не є особою з інвалідністю), ЄСВ необхідно платити в розмірі не менше мінімального страхового внеску (у 2019 році — 918,06 грн (4173,00 × 22 %)).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо страхувальник у звітному місяці нараховував працівникові зарплату як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, то, нараховуючи ЄСВ для цілей порівняння з МЗП, заробіток беремо сумарно (основне місце + сумісництво), що підтверджують і фіскали в категорії 301.04.01 ЗІР. Це саме стосується і максимальної бази нарахування ЄСВ (категорія 301.03 ЗІР).
І ще один момент. Як відомо, у місяці прийняття/звільнення працівника нараховувати на нього додаткову базу з ЄСВ не потрібно. Однак у цьому випадку слід пам’ятати, що відповідно до п. 9 розд. ІІІ Інструкції № 4495виконувати вимогу щодо сплати ЄСВ у розмірі не нижче від мінімального потрібно за умови перебування в трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця, які передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності. У зв’язку з цим, якщо працівник відпрацював у цього страхувальника повний робочий час відповідно до встановленого йому графіку (часового розриву між сумісництвом та основним місцем не було), то якщо загальна сума зарплати в цьому місяці менша за МЗП, потрібно буде нарахувати додаткову базу з ЄСВ.
Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 р. № 449.
Індексація Для індексації базовий місяць у разі застосування першого варіанта не змінюється (ним залишається останній місяць підвищення окладу за посадою водія). Це стосується й другого варіанта, тому що згідно з п. 102 Порядку № 10786для новоприйнятого працівника обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюють із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку він займає.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078.
Також звернемо увагу на такий момент. Раніше працівник був сумісником, тому зарплату йому індексували тільки в межах ПМПО з урахуванням заробітку за основним місцем роботи за умови надання довідки з основного місця роботи про суму нарахованої йому зарплати, проіндексованої суми доходу (п. 7 Порядку № 1078). Тепер такий працівник стає основним, тому зарплату в межах ПМПО індексують за основним місцем роботи.
