Статті

А

Авансовий внесок до виконавчої служби — поза законом: рішення КСУ

15.05.2019 р. Другий сенат Конституційного суду України прийняв рішення № 2-р(ІІ)/2019, яким норму щодо сплати авансового внеску до виконавчої служби визнано неконституційною. Отже, уже з дати проголошення зазначеного рішення державні та приватні виконавці більше не мають права вимагати квитанцію про сплату авансового внеску, щоб розпочати примусове виконання рішення. Подробиці — далі.

03 червня, 2019

Про що йдеться?

Порядок застосування заходів примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й про накладання адміністративних стягнень, визначено Законом про виконавче провадження1.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.

Донедавна, щоб виконавча служба розпочала примусове стягнення заборгованості, стягувачам — бюджетним установам (крім держорганів) та органам місцевого самоврядування необхідно було сплатити авансовий внесок у розмірі, визначеному ч. 2 ст. 26 Закону про виконавче провадження:

ЦИТАТА«2. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову — у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника — фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника — юридичної особи».

(абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону про виконавче провадження)

Тобто квитанцію про сплату авансового внеску слід було подати разом із заявою про примусове виконання рішення.

Далі, при розподілі грошових коштів, стягнутих з боржника, суму авансового внеску установі-позивачу повертали. Отже, окрім державних органів, інші бюджетні установи (у тому числі ОМС) сплачували авансовий внесок на загальних засадах. Докладно про сплату такого внеску ми розповідали в матеріалі «Щоб стягнути штраф — заплати аванс, або Обліковуємо авансовий внесок до виконавчої служби» (див. газету «Бухгалтерія: бюджет», № 33/2018, с. 21).

У разі несплати авансового внеску виконавець повертав виконавчий документ без виконання (ч. 4 ст. 4 Закону про виконавче провадження). А отже, виконавче провадження залишалось без руху.

Та все змінилося з 15.05.2019 р. — дати прийняття рішення КСУ № 2-р(ІІ)/2019, яким положення ч. 2 ст. 26 Закону про виконавче провадження (див. цитату вище) визнано такими, що не відповідають Конституції України2 (є неконституційними).

Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! З 15.05.2019 р. вимога про додавання квитанції про сплату авансового внеску до заяви про примусове виконання рішення є неконституційною.

Розповімо про мотиви суду та наслідки вказаного вище рішення.

Суть справи та судовий вердикт

Підставою для розгляду справи № 3-368/2018(5259/18), результатом якого і є рішення № 2-р(ІІ)/2019, стала конституційна скарга громадянки «Х», яка для початку процедури примусового виконання судового рішення була зобов’язана сплатити авансовий внесок у розмірі 7446 грн. Але через незадовільний майновий стан громадянка не змогла сплатити зазначені кошти й не реалізувала свого права на примусове виконання судового рішення, хоча його і було прийнято на її користь.

Ці обставини змусили жінку звернутися до Конституційного Суду України (далі — КСУ) з відповідною скаргою, оскільки в нормах ч. 2 ст. 26 Закону про виконавче провадження, на її думку, вбачалися порушення конституційних принципів та прав «на примусове виконання остаточного судового рішення, винесеного на користь особи національними судами України» і «на недопущення дискримінації за майновим станом». КСУ погодився з доводами конституційної скарги, мотивуючи своє рішення таким.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. До того ж цією нормою Конституції передбачено, що саме держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

КCУ у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 Мотивувальної частини рішення КСУ від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (див. рішення КСУ від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Тож держава, створюючи належні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, має забезпечувати їх реалізацію у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов’язкове судове рішення. Відсутність у стягувача фінансової можливості сплатити авансовий внесок не повинна перешкоджати реалізації його права на виконання судового рішення.

Передбачена в Законі про виконавче провадження сплата авансового внеску, як передумова відкриття виконавчого провадження, навпаки, зумовлює дискримінацію та практично унеможливлює беззаперечне виконання судових рішень.

Аналіз законодавства та норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року дав КСУ підстави визнати положення ч. 2 ст. 26 Закону про виконавче провадженнянеконституційними.

Які наслідки?

Як ми вже зазначали, рішення № 2-р(ІІ)/2019 набрало чинності 15.05.2019 рВоно є обов’язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржено. Це означає таке.

ВАЖЛИВО! З 15.05.2019 р. до заяви про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення бюджетним установам (у тому числі ОМС), на користь яких прийнято відповідні рішення, квитанцію про сплату авансового внеску додавати не потрібно.

Слід зауважити, що чинною залишається норма ч. 4 ст. 4 Закону про виконавче провадження, якою передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, зокрема, у випадку, коли стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим. Але! Цей факт не може бути підставою для вимоги з боку представників виконавчої служби про сплату авансового внеску або прийняття рішення щодо повернення виконавчого документа без виконання.

Тому навіть якщо виконавча служба просить сплатити авансовий внесок, то ви маєте законне право відмовити в його сплаті.

Це, звісно, позитивний момент. Не потрібно чекати, доки виконавці розшукають боржника та достатні в нього активи для погашення заборгованості, щоб повернути не тільки відсуджене, а й суму авансового внеску.

Утім, як то кажуть, у медалі два боки. Так, деякі фахівці схильні думати, що відсутність авансу стане причиною затягування виконання судових рішень та строків виконавчого провадження через відсутність необхідних фінансових ресурсів у виконавців для активних і дієвих заходів.

Загалом, КСУ не сказав, що такого явища відтепер не повинно бути. Суд лише звернув увагу, що норма про сплату авансового внеску є неконституційною в її теперішній редакції, тобто такою, що дозволяє дискримінацію,зокрема, у відносинах між громадянами і держорганами. А отже, державі слід переглянути механізм виконання рішень так, аби він не створював перешкод для реалізації конституційних прав на правосуддя для всіх категорій стягувачів. Утім, чи буде законодавець переглядати цю норму, чи залишить усе як є (без авансового внеску), покаже час.

Календар бухгал­тера
20.06.19

Податкова декларація з ПДВ за травень 2019 року платниками, у яких податковий період дорівнює календ

Декларація з акцизного податку за травень 2019 року

Звіт з ЄСВ за формою № Д4 за травень 2019 року

Податкова декларація з плати за землю за травень 2019 року

Вверх
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку