Статтю взято з журналу "Практика МСФЗ" № 5/2019
У системі МСФЗ є два спеціальні стандарти, що регулюють облік видобувних галузей: МСФЗ 6 «Розвідка та оцінка запасів корисних копалин» та КТМФЗ 20 «Витрати на розкривні роботи на етапі добування в кар’єрі». Але Рада з МСБО вже протягом кількох років розробляє новий стандарт для видобувних галузей. Чи відчуває наразі видобувна галузь брак стандартизації, яка б належним чином враховувала унікальну специфіку цього бізнесу?
Т. С.: Так, відчуває. Навіть у межах однієї групи НАК «Нафтогаз України», будучи окремими юридичними особами до ухвалення єдиної облікової політики, ми проводили окремі операції по-різному. Досить дискусійними були питання щодо віднесення на капіталізацію чи на витрати поточного періоду нарахувань за окремими етапами розвідки та оцінки, щодо обліку геологічної інформації, сейсмічних робіт, пошуково-розвідувального буріння, нарахування амортизації виробничим методом, щодо обліку та оцінки проведених гідророзривів пластів, класифікації витрат, а також розкриття такої інформації у фінансовій звітності. Ці питання потребують більш детального викладення в стандартах, адже суми за такими операціями досить значні і вибір методу суттєво впливає як на фінансові показники за період, так і на оподаткування.
У Балансі підприємства втрати від зменшення корисності необоротних активів подано разом із накопиченою амортизацією (зносом). Таким чином керівництво підприємства визнає економічну спорідненість зазначених витрат?
Т. С.: Так, ці дві категорії об’єднані як показник зменшення вартості необоротних активів. На рівні звітності — це один рядок у Балансі, але на рівні обліку — звичайно, це різні сфери оцінки, і відповідно, сутність їх різна. Компанія чітко відстежує можливі зміни від зменшення корисності, і за певних умов відбуваються відповідні коригування.
Стаття незавершеного будівництва включає також суми передоплат за основні засоби. Колись схожа норма була в системі національної стандартизації. Втім, кілька років тому її було скасовано. Якими міркуваннями керується менеджмент підприємства, коли включає борговий актив до статті незавершених капінвестицій?
Т. С.: Ми вважаємо, що передоплати за основні засоби вже не відповідають складовій обігового капіталу, оскільки отримані згодом такі матеріальні цінності використовуватимуть у господарській діяльності більше одного року. Можливо, й доречно було б виділяти їх в окремому рядку фінансової звітності в розділі «Необоротні активи». Але ми вирішили такі передоплати об’єднати з незавершеними капітальними інвестиціями.
Витрати з нарахування резерву сумнівної дебіторської заборгованості подано не в складі витрат на збут, а в складі інших операційних витрат. Це узгоджується з національною традицією резервування. Така облікова політика — це данина обліковій традиції?
Т. С.: Як уже сказала моя колега з Укрпошти в попередніх інтерв’ю на подібне запитання1, МСФЗ дозволяють певну гнучкість, у тому числі і в класифікації витрат. Дебіторська заборгованість, за якою нараховано резерв, включає відносини не лише з покупцями, я й з іншими контрагентами, які не мають стосунку до реалізації (збуту). Тому, на нашу думку, нарахований резерв за рахунок інших операційних витрат є більш логічним, ніж відображення в статті «Витрати на збут».
Див.«Укрпошта: як досягти компромісу між МСФЗ та місцевим законодавством?» // «Практика МСФЗ», № 1/2019, с. 19.
У вартості основних засобів капіталізуються очікувані рекультиваційні витрати зі створення резерву на виведення активів з експлуатації. Яким чином визначається ставка дисконтування під час створення такого резерву?
Т. С.: Щоб визначити розмір ставки дисконтування, Група НАК «Нафтогаз України», до складу якої входить товариство, використовує ринкову прибутковість державних облігацій у гривні, строк погашення яких відповідає прогнозному строку погашення зобов’язання. Джерелом такої інформації є грошово-кредитна та фінансова статистика із сайту Національного банку України або інший ресурс (наприклад, дані бірж, на яких відбуваються торги за державними облігаціями).
Плата за користування надрами включена не до адмінвитрат, як звичайні податкові нарахування, а до виробничої собівартості. Такий підхід обумовлений тим, що цей платіж прямо пов’язаний з обсягами видобутку?
Т. С.: Так, рентні платежі становлять значну частину собівартості (для розуміння: ще декілька років тому ставка рентної плати була до 70 % від ціни реалізації) продукції й залежать від низки виробничих показників: обсягу видобутих вуглеводнів, глибини свердловин, з яких здійснено видобуток, ціни реалізації.
До складання фінзвітності активно залучаються зовнішні оцінювачі (для оцінки основних засобів за справедливою вартістю, оцінки обсягів покладів). Чи важко бухгалтерам досягати з ними порозуміння?
Т. С.: Проведення переоцінки та відображення отриманих результатів в обліку — це досить складний процес для нашої компанії з огляду на кількість об’єктів переоцінки та кількість родовищ. Під час останньої переоцінки було враховано досвід від попередніх переоцінок, складнощі та проблемні питання. Уже було розуміння бізнесу, що це не є питання виключно бухгалтерії, а це спільне з іншими підрозділами товариства надання інформації для оцінювачів та спільне опрацювання результатів. Адже для оцінки потрібні не тільки фінансова інформація, перелік основних засобів, їх вартість, амортизація. Нам вдалося донести важливість очікуваних результатів переоцінки, а відповідно, й важливість аналізу попередніх даних. Було досягнуто розуміння, що результати переоцінки впливають не тільки на фінансову звітність, а й на ухвалення подальших управлінських рішень в окремих ситуаціях. Тому участь інших підрозділів у процесі переоцінки дозволило максимально конструктивно організувати роботу з нашими оцінювачами і провести її в досить стислі терміни.
