Відпустка за свій рахунок: «А можна не працювати 35 днів?»
Працівник написав заяву з проханням надати йому відпустку без збереження зарплати на 35 днів за сімейними обставинами. Ми не проти. Але чи не буде це порушенням трудового законодавства?
Версія для друку
Любов Короленко, експерт газети «Зарплата та кадрова справа»
Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) передбачено надання двох видів відпусток без збереження зарплати:
- за ст. 25 — роботодавець обов’язково надає, якщо його про це просить працівник. Але відпустку за цією нормою надаєте лише тим категоріям працівників, які названі в цій нормі та/або при настанні певних обставин. Тривалість відпустки для різних випадків своя;
- за ст. 26 — за сімейними обставинами та з інших причин. Але! У цьому випадку одного лише бажання працівника недостатньо. Роботодавець також повинен бути згоден відпустити працівника. Термін відпустки обмежено 15 календарними днями в році.
Якщо працівник має право на відпустку згідно зі ст. 25, то він не позбавляється права і на відпустку згідно зі ст. 26 Закону про відпустки. Наприклад, інвалід другої групи може відразу (або частинами протягом року) взяти відпустку на 75 календарних днів (60 днів згідно зі ст. 25 і 15 днів — ст. 26).
Отже, якщо ваш працівник не має права взяти відпустку згідно зі ст. 25 Закону про відпустки, то він може піти в неоплачувану відпустку тільки на 15 днів у році.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо ви надасте працівнику відпустку більшої тривалості, топорушите законодавство про працю. За це порушення посадові особи підприємств і підприємець може заробити від інспекції з праціадмінштрафзгідно з ч. 1ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення(від 510 до 1700 грн).
А тому, щоб не порушити трудове законодавство, не надавайте працівнику неоплачувану відпустку тривалішу, ніж зазначено в ст. 25 та 26 Закону про відпустки. Не порушуйте законодавство про працю. Будьте зразковими роботодавцями!
