«ПРОФЕСІЙНИЙ БУХГАЛТЕР»:
Добровільне медичне страхування працівників: основні податкові акценти

Версія для друку

31 серпня, 2026

Тема: Податок на доходи та військовий збір Інші питання трудових відносин та оплати праці

Вимоги до договорів ДМС відповідно до ПКУ

Відповідно до п.п. 14.1.52¹ ПКУ договором ДМС для податкових цілей є договір страхування, який одночасно відповідає таким вимогам:

• у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, страхова виплата здійснюється закладам охорони здоров’я;
• мінімальний строк дії договору становить один рік;
• у разі дострокового розірвання договору страхові платежі повертаються виключно страхувальнику.

Отже, для застосування податкових правил щодо ДМС недостатньо, щоб страховий продукт юридично належав до медичного страхування. Він повинен відповідати саме наведеним критеріям ПКУ.

Оподаткування страхових платежів, якщо договір ДМС відповідає вимогам ПКУ

ПДФО / ВЗ Положення п.п. «в» п.п. 164.2.16 ПКУ передбачають спеціальну пільгу для роботодавців-резидентів: страхові платежі, сплачені роботодавцем за свій кошт за договором ДМС на користь працівника, не включаються до оподатковуваного доходу працівника в межах 30 % нарахованої йому заробітної плати.

Таким чином:

• частина страхового платежу в межах 30 % нарахованої зарплати не оподатковується ПДФО та ВЗ;
• сума перевищення 30 % включається до оподатковуваного доходу й оподатковується ПДФО за ставкою 18 % і ВЗ за загальною ставкою 5 %.

У додатку 4ДФ уся сума страхового внеску (як оподаткована, так і не оподаткована) відображатиметься під ознакою доходів «125» (консультація з категорії 103.25 ЗІР).

ВАЖЛИВО! Пільга застосовується до платежу, який не перевищує 30 % зарплати конкретної особи. Для того щоб зрозуміти, повністю буде звільнятися від податку платіж чи ні, потрібно порівняти суму платежу за конкретну особу із 30 % її зарплати в місяці платежу. Отже, на практиці сплата страхової премії одразу за рік або квартал може призвести до значного перевищення 30 % зарплати в місяці платежу (консультація з категорії 103.02 ЗІР).

Податківці наразі вважають, що оскільки сплата страхових платежів (страхових внесків) за договорами ДМС юридичною особою здійснюється в грошовій формі, то податковий агент при нарахуванні (виплаті) такого доходу зобов’язаний утримувати ПДФО та ВЗ із суми такого доходу без урахування п. 164.5 ПКУ, тобто без застосування «натурального» коефіцієнта (ІПК від 25.04.2024 № 2340/ІПК/99-00-24-03-03, від 16.04.2024 № 2094/ІПК/99-00-24-03-03). Утім, на нашу думку, це питання не є однозначним. Тож варто отримати власну ІПК щодо цього питання.

ЄСВ Платежі за договорами ДМС працівників і членів їхніх сімей включено до переліку виплат, на які ЄСВ не нараховують (п. 2 розд. II Переліку № 1170 1).

Оподаткування страхових платежів, якщо договір ДМС не відповідає вимогам ПКУ

ПДФО / ВЗ Якщо договір не відповідає хоча б одній із вимог п.п. 14.1.52¹ ПКУ, пільга, передбачена п.п. «в» п.п. 164.2.16 ПКУ, не застосовується.

У такому разі спеціальний виняток для договору відсутній, а страхові платежі, сплачені роботодавцем на користь фізичної особи, потрапляють під загальне правило п.п. 164.2.16 ПКУ. Відповідно, уся сума страхового платежу, а не лише перевищення над 30 % зарплати, підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18 % та ВЗ за ставкою 5 %.

При цьому сума страхових платежів відображається в додатку 4ДФ як дохід, отриманий у вигляді додаткового блага за ознакою доходу «126».

ЄСВ Щодо ЄСВ тут також діє положення п. 2 розд. II Переліку № 1170, а отже нараховувати ЄСВ не потрібно.

Податок на прибуток Окрему увагу платникам податку на прибуток слід звернути на положення ст. 123¹ ПКУ.

Податківці роз’яснюють їх так. У разі якщо договір медичного страхування не відповідає вимогам, передбаченим п.п. 14.1.521 ПКУ, а платник податку — страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати у зв’язку з виконанням договору ДМС, такий платник відповідно до положень ст. 1231 ПКУ зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених страхових платежів із нарахуванням пені в розмірі 120 % облікової ставки НБУ, що діяла на кінець звітного періоду, у якому платник уклав договір, що не відповідає вимогам, передбаченим ПКУ, і сплачував страхові внески без коригування фінансового результату до оподаткування звітних періодів на такі витрати (ІПК від 28.02.2025 № 1109/ІПК/99-00-21-02-02, категорія 102.12 ЗІР).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Коригування фінансового результату, передбачене ст. 123¹ ПКУ, поширюється на всіх платників податку на прибуток: як на тих, хто коригує фінансовий результат до оподаткування, так і на «малодохідників», які відмовились від коригувань.

Практичні ситуації

Страхові виплати застрахованій особі На практиці часто трапляються випадки, коли договір ДМС допускає, що застрахована особа спочатку самостійно оплачує ліки або лікування, після чого страховик на підставі чеків, рахунків чи інших документів компенсує їй понесені витрати.

Оскільки буквальне формулювання п.п. 14.1.52¹ ПКУ говорить про страхову виплату закладам охорони здоров’я, ДПС розглядає передбачену договором можливість компенсації вартості ліків або лікування безпосередньо працівникові як порушення вимог, установлених для договору ДМС.

Податківці висловлюються так: якщо договір ДМС не відповідає вимогам, зазначеним у п.п. 14.1.521 ПКУ, зокрема договір містить умову, якою передбачено, що виплата страхової суми в разі настання страхового випадку здійснюється не тільки закладам охорони здоров’я, а й фізичній особі (відшкодування витрат), то вся сума страхових внесків, яку сплачують юридичні особи (роботодавець) на користь своїх працівників, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких працівників та оподатковуються ПДФО і ВЗ на загальних підставах (див., зокрема, ІПК від 10.05.2024 № 2667/ІПК/99-00-24-03-03, від 13.05.2024 № 2681/ІПК/99-00-24-03-02).

ВИСНОВОК. Невідповідність виникає вже через наявність відповідної умови в договорі, а не лише після фактичного здійснення такої виплати. Відповідно, договір, за яким страховик може платити як медичному закладу, так і безпосередньо застрахованій особі, з податкової точки зору слід розглядати як такий, що не відповідає п.п. 14.1.52¹ ПКУ.

Страхування членів сімей працівників Сам собою факт включення до переліку застрахованих осіб членів сімей працівників, на нашу думку, не робить договір ДМС таким, що не відповідає п.п. 14.1.52¹ ПКУ. У визначенні ПКУ використано поняття «застрахована особа», але не встановлено вимогу, що такою особою обов’язково має бути працівник страхувальника.

Водночас податкову пільгу в розмірі 30 % зарплати встановлено саме щодо страхування працівника. Підпункт «в» п.п. 164.2.16 ПКУ говорить про платежі роботодавця за ДМС у межах 30 % заробітної плати, нарахованої «такому працівнику». Отже, поширювати цей ліміт на вартість страхування чоловіка, дружини, дітей, батьків або інших членів сім’ї працівника підстав немає.

Тобто страхові платежі, сплачені роботодавцем за членів сім’ї працівника, оподатковуються ПДФО та ВЗ на загальних підставах.

Отже, якщо одним договором застраховано і працівника, і членів його сім’ї, доцільно забезпечити окреме визначення вартості страхування кожної застрахованої особи. Це дає змогу:

• щодо частини внеску за самого працівника застосувати 30-відсоткову пільгу;
• частину внеску, що припадає на членів сім’ї, оподатковувати на загальних підставах;
• коректно персоніфікувати відповідний дохід.

Для ЄСВ ситуація інша: Перелік № 1170 прямо охоплює платежі за договорами добровільного медичного страхування як працівників, так і членів їхніх сімей, тому такі платежі не є базою нарахування ЄСВ.

Світлана Куртенок, провідна експертка, ACCA DipIFR