«БУХГАЛТЕРІЯ: БЮДЖЕТ»:
Гуманітарна допомога в діяльності комунальних підприємств: кому і що дозволено? Вивчаємо зміни
(коментар до Закону України «Про внесення зміни до статті 15 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про гуманітарну допомогу” щодо розширення переліку набувачів гуманітарної допомоги на період дії воєнного стану» від 21.08.2024 № 3914-IX)
Версія для друку
Людмила Линник, консультант газети «Бухгалтерія: бюджет», юрист
Із запровадженням воєнного стану зріс обсяг надання гуманітарної (благодійної) допомоги від різних донорів. Однак перелік отримувачів і набувачів гуманітарної допомоги тривалий час був обмежений. Зокрема, більшості комунальних підприємств (у сфері ЖКГ, благоустрою тощо) отримати гумдопомогу та використовувати її у своїй господарській діяльності було вкрай складно попри значну кількість іноземних партнерів, охочих допомогти їм відновити свої потужності. Про що йдеться та як зміниться ситуація у зв’язку з набуттям чинності коментованим Законом, розкажемо далі.
Про що йдеться? Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону про гумдопомогу1 гуманітарна допомога — це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту в разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону отримувачами й набувачами гуманітарної допомоги можуть бути, зокрема, підприємства, установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, уповноважені ними державні установи та органи місцевого самоврядування.
Місцеві ради є отримувачами й набувачами гуманітарної допомоги в розумінні Закону про гумдопомогу, тому на них поширюються встановлені законодавчі вимоги щодо використання, обліку й розподілу отриманої гуманітарної допомоги.
Водночас, як випливає з норм пп. 5 і 6 ч. 1 ст. 1 Закону, комунальні підприємства можуть бути набувачами й отримувачами гумдопомоги лише за умови, що утворені в статусі неприбуткових.
Проте комунальні підприємства, за винятком закладів охорони здоров’я, в переважній більшості створюються саме з метою отримання прибутку. Однак це жодним чином не нівелює їх критичності для життєдіяльності громади, адже це підприємства у сфері водопостачання та водовідведення, благоустрою, пасажирських перевезень, управління відходами, житловим фондом та ін.
Не секрет, що критична інфраструктура щодня зазнає ушкоджень. А якщо населені пункти опиняються хоч на короткий строк в зоні бойових дій чи в окупації, після звільнення громадам доводиться відновлювати все.
Тож в умовах воєнного стану від різних вітчизняних і міжнародних донорів надходить значна кількість благодійної та гуманітарної допомоги, спрямованої з-поміж іншого на конкретні цілі — відновлення виробничих потужностей комунальних підприємств, пошкоджених чи знищених внаслідок збройної агресії рф. Ідеться, зокрема, про транспорт для перевезення пасажирів, вивезення побутових відходів, обладнання для водогонів і каналізаційних мереж, інше устаткування.
Своєю чергою абз. 3 ч. 2 ст. 12 Закону про гумдопомогу визначено, що порушеннями законодавства про гуманітарну допомогу, які тягнуть за собою кримінальну або адміністративну відповідальність згідно із законом, зокрема, є використання гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку.
Згідно з ч. 1 ст. 2012 ККУ2 складом злочину є продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладення інших правочинів щодо розпорядження таким майном з метою отримання прибутку, вчинені у значному розмірі.
Однак усі ці нормативно-правові акти були ухвалені в мирний час. Наразі ж застосування зазначених обмежень призводило до численних видатків місцевих бюджетів на відновлення потужностей комунальних підприємств для безперервного надання комунальних та інших послуг населенню. А в громадах, що розташовані в зоні, наближеній до бойових дій, можливості бюджетів значно менші, ніж за мирних часів.
Виходом із такої ситуації задля недопущення втрат бюджетів і забезпечення належного рівня послуг для населення є послаблення зазначених норм в умовах воєнного стану, зокрема внесення змін і до Закону про гумдопомогу, і до ККУ.
Що змінилось? 18.12.2024 набув чинності Закон, що коментується. Ним перелік набувачів гумдопомоги, як ви вже, напевне, зрозуміли із назви, розширено. Статтю 15 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гумдопомогу доповнено п. 38, яким встановлено, що в період дії воєнного стану та протягом 12 місяців після його припинення чи скасування отримувачами та/або набувачами гуманітарної допомоги для забезпечення надання споживачам комунальних послуг можуть бути суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, які надають комунальні послуги та є операторами об’єктів критичної інфраструктури, що потребують невідкладного відновлення функціонування та/або забезпечення стабільного надання споживачам комунальних послуг.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! При цьому отримувач гуманітарної допомоги для забезпечення надання споживачам комунальних послуг передає її безпосередньо набувачам за погодженням із Міністерством розвитку громад та територій України.
Також нормами п. 38 ст. 15 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гумдопомогу встановлено, що положення абз. 3 ч. 2 ст. 12 цього Закону (тобто заборона використання гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку) до суб’єктів господарювання, визначених вище, не застосовується.
Нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про ЖКП3 до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга — це послуга з управління багатоквартирним будинком;
2) комунальні послуги — це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
ВАЖЛИВО. І от, повертаючись до формулювання п. 38 ст. 15 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гумдопомогу, отримувати і використовувати у своїй господарській діяльності гумдопомогу можуть лише підприємства, які надають саме комунальні послуги.
Звісно, це значно більше, ніж було дозволено до коментованих змін. І принаймні тепер «гуманітарний» насос на водозаборі може працювати, забезпечуючи водопостачання, а підприємство може отримувати за це плату за надану послугу, вартість якої складається не лише з ціни такого насосу, а і з багатьох інших складових.
Однак вважаємо, що проблема не вирішена повністю, адже лишається ще послуга з управління, яка є житловою. І управителями в малих громадах (де знайти суб’єкта господарювання, який бажає взяти в управління житловий фонд побудови 60-х років минулого століття, практично неможливо) є переважно комунальні підприємства. Те саме стосується перевезень. Вартість гуманітарного тролейбуса, автобуса чи трамвая не дорівнює ціні проїзду. У вартості квитка враховується як мінімум заробітна плата водіїв, вартість ПММ чи електроенергії.
Здебільшого донори прагнуть надати цільову допомогу конкретному підприємству, зазначаючи його отримувачем. Однак, використовуючи таку гумдопомогу у своїй роботі, комунальні підприємства з категорії «ненадавачів» комунальних послуг повинні й надалі утримуватись від отримання за її рахунок прибутку.
