Перше запитання: а чому, власне, не дисконтували раніше? МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» вимагає визнавати процентні витрати за борговими фінансовими зобов’язаннями за ефективною ставкою відсотка. Чому ж компанія із самого початку визнавала процентні витрати за цим кредитом не за ефективною, а за номінальною (договірною) ставкою? Єдине можливе пояснення — незначне відхилення процентів, розрахованих за номінальною та за ефективною ставкою. Наприклад, за таких умов:
- Умови за кредитом відповідають ринковим.
- За кредитом немає значних прямих витрат (комісій банку під час отримання кредиту, агентських, страхових платежів, нотаріальних послуг, послуг оцінювача тощо).
- Проценти за кредитом сплачують достатньо рівномірно (а не в дату погашення боргу), що особливо актуально для довгострокових кредитів.
- Договірна процентна ставка фіксована.
За таких умов компанія дійсно може ухвалити рішення нараховувати проценти за номінальною ставкою. Але реструктуризація може перевернути стіл.
Розберімо на такому прикладі.
Приклад |
||||||
|
10.09.2021 компанія отримала кредит у сумі 90 млн грн терміном на 5 років, процентна ставка — 20 % (і це була ринкова ставка на дату отримання кредиту), погашення кредиту — щомісячно рівними частинами (1,5 млн грн), погашення процентів — щомісячно до останнього числа місяця. Через фінансові труднощі в компанії виникло прострочення, станом на 30.09.2024 сума прострочення становить 20 млн грн за основною сумою та 44 млн грн за процентами. Строкова заборгованість за основною сумою становить 80 млн грн. 30.09.2024 банк підписав з компанією угоду про реструктуризацію, згідно з якою:
Як обліковувати цю угоду? Реструктуризація — це перегляд договірних грошових потоків, вона є формою модифікації фінансового інструменту. Правила обліку модифікацій фінансових інструментів визначає МСФЗ 9. Облік модифікації залежить від того, чи буде вона значною. Щоб це визначити, керуємося параграфом Б3.3.6 МСФЗ 9:
Тож насамперед слід визначити, чи є модифікація договірних грошових потоків значною. Для цього треба побудувати договірні грошові потоки за новими умовами та продисконтувати їх на первісну ефективну ставку відсотка. Компанія раніше нараховувала процентні витрати за номінальною (договірною) ставкою. Це фактично означає, що компанія вважала відхилення номінальної ставки від ефективної несуттєвими. На підставі цього припущення можемо використовувати для дисконтування первісну номінальну ставку. Згідно з розрахунком (див. тут) продисконтована сума нових грошових потоків становить 63 714 438,65 грн. Дисконтовану вартість залишкових грошових потоків за первісним фінансовим зобов’язанням має репрезентувати балансова вартість кредиту на дату реструктуризації (бо саме такого обліку вимагає МСФЗ 9). Якщо рішення не застосовувати дисконтування не було помилковим, то це свідчення того, що ефект дисконтування несуттєвий. Отже, для порівняння в нашому випадку беремо недисконтовані грошові потоки: 80 + 20 + 44 =144 млн грн. Різниця між новою дисконтованою сумою та балансовою вартістю до реструктуризації, вочевидь, суттєва. Тож треба припиняти визнання старого фінансового інструменту й визнавати новий фінансовий інструмент. Іншими словами, реструктуризацію, що призводить до суттєвої модифікації грошових потоків, відображають в обліку як операцію обміну старого фінансового інструменту на новий. При цьому новий фінансовий інструмент слід визнавати за справедливою вартістю плюс прямі витрати на операцію (діють загальні правила МСФЗ 9 щодо визнання фінансових зобов’язань, які надалі оцінюють за амортизованою собівартістю). Прямих витрат у цьому прикладі немає, тож маємо визначити тільки справедливу вартість нового фінансового зобов’язання. Малоймовірно, що під час реструктуризації справедлива вартість буде дорівнювати номінальній сумі боргу, адже банк був змушений піти на поступки через фінансові труднощі боржника. Перефразуємо: якби банк іще не мав відносин із компанією-боржником і ця компанія прийшла би позичити кошти, то навряд чи банк видав би кредит під 2 %. Навпаки, з урахуванням поганого кредитного рейтингу ставка має бути навіть вищою за звичайний рівень. Скажімо, якщо зараз банк видає кредити новим позичальникам під 23 %, то цій компанії він видасть із додатковою надбавкою за кредитний ризик. Скажімо, під 30 %. Тоді справедливу вартість нового фінансового інструменту треба розраховувати шляхом дисконтування нових грошових потоків під цю підвищену ефективну ставку (див. розрахунок тут). Вона становить 52 047 877,93 грн. Отже, результат від припинення визнання — це різниця між балансовою вартістю старого кредиту та справедливою вартістю: 144 000 000 – 52 047 877,93 = 91 952 122,07 грн. В обліку відображаємо:
Подальше визнання процентних доходів за новим кредитом здійснюємо за ставкою 30 % — це буде ефективна ставка за новим кредитом. А що робити, коли модифікація грошових потоків несуттєва? Як варіант — застосувати судження, що якщо під час первісного визнання облік за номінальною ставкою не відрізнявся значно від обліку за ефективною ставкою, то й у разі модифікації в межах 10 % відхилення не буде суттєвим. Базуючись на цьому, і далі нараховувати відсотки за номінальною ставкою без дисконтування. Альтернативний варіант — починати дисконтування, застосовуючи первісну номінальну ставку як замінник первісної ефективної та коригувати балансову вартість фінансового інструменту. |
