«БУХГАЛТЕРІЯ: БЮДЖЕТ»:
Нефінансові довгострокові зобов’язання та придбання фінансових інвестицій, або Що цікавого в оновленій бухгалтерській нормативці?

Версія для друку

03 січня, 2024

Тема: Інші об’єкти обліку, загальні питання бухобліку

Маргарита Ващук, експерт газети «Бухгалтерія: бюджет»

Як завжди, наприкінці року Мінфін вирішив підкоригувати бухгалтерську нормативку та ухвалив коментований наказ.

Одразу зауважимо, що пакет правок містить оновлення не тільки для бюджетних установ, державних цільових фондів, а й для органів Казначейства. Тож якщо взяти до уваги тільки установи/цільові фонди, то змін не так вже й багато. Поспішимо оглянути прийдешні новації, актуальні передусім для бюджетних установ. До речі, цільовим фондам доречно «приміряти» викладене нижче на себе, адже зміни є аналогічними для обох категорій суб’єктів держсектору.

Коментований наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

План рахунків

Коментований наказ доповнює План рахунків1 новими субрахунками. Установам варто звернути увагу на те, що в рахунку 60 «Довгострокові зобов’язання» класу 6 «Зобов’язання» розділу 1 «Балансові рахунки» з’явився ще один субрахунок — 6017 «Інші довгострокові зобов’язання». Аналогічний субрахунок з’явився і для цільових фондів — 6027. Як ним користуватися, пояснює оновлений Порядок застосування Плану рахунків2.

ЦИТАТА. «На субрахунках 6017 (6027) “Інші довгострокові зобов’язання” ведеться облік інших довгострокових зобов’язань розпорядників бюджетних коштів (державних цільових фондів), передбачених законодавством, які не включені до субрахунків 6011 – 6016 (6021 – 6026).»

(новий абз. 26 розд. І «Балансові рахунки» Порядку застосування Плану рахунків)

Зауважимо, що рахунок 60 вже до цього мав окремі субрахунки для обліку:

• довгострокових кредитів, зокрема відстрочених;
• довгострокових позик;
• зобов’язань за довгостроковими цінними паперами;
• довгострокових зобов’язань з оренди;
• інших довгострокових фінансових зобов’язань.

Отже, виникає питання: які ж ще довгострокові зобов’язання залишилися не покритими визначеними раніше категоріями? Імовірно, що йдеться тут про певні НЕфінансові зобов’язання. Однак, такого поняття в нормативці не визначено. Тож поки що складно дати чіткі роз’яснення. Для подальших роздумів і аналізу нагадаємо основи.

Рахунки класу 6 використовують для обліку зобов’язань. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону про бухоблік3 зобов’язання — це заборгованість установи, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів установи, що втілюють у собі економічні вигоди.

Тобто для визнання зобов’язань обов’язковим є виконання всіх таких критеріїв:

• боржником є установа, борг виник внаслідок певних подій;
• установа має погашати цей борг;
• погашення боргу призведе до зменшення активів установи.

Довгостроковими зобов’язаннями є всі ті, що їх не можна віднести до поточних, тобто:

• або ті, що будуть погашатися, за очікуваннями установи, більше 1 операційного циклу або довше ніж протягом 12 місяців з дати балансу;
• або ті, щодо яких установа має безумовне право відстрочити погашення зобов’язання на період, не менший від дванадцяти місяців після дати балансу, і має намір скористатися цим правом.

Отже, якщо перелічені критерії виконуються і ви не маєте підстав віднести це зобов’язання до однієї з груп, перелічених в описі до субрахунків 6011–6016, то тепер матимете змогу виокремити ці зобов’язання на субрахунку 6017. Очевидно, що на практиці таких кейсів буде не дуже багато, однак варто мати на увазі цю опцію.

ДО ВІДОМА. Наступним кроком після додавання нових рахунків, найімовірніше, буде оновлення форм фінансової звітності — щонайменше Балансу та/або Приміток до річної фінансової звітності, адже групування в обліку активів, зобов’язань, капіталу на різних субрахунках здійснюється для того, щоб підготувати інформацію для подальшого формування фінзвітності. Окремий субрахунок зобов’язань — це зазвичай окрема стаття Балансу або Приміток до річної фінансової звітності.

Типова кореспонденція

Оновлено типові проводки для обліку фінансових інвестицій — п. 3 коментованого наказу. Зміни такі.

Внески до іншого капіталу Проводки, визначені п. 4.2 Типової кореспонденції4 для обліку внесків до статутного капіталу підприємств, Мінфін також рекомендує застосовувати для обліку внесків і до іншого капіталу підприємств. Пояснимо. Коли інвестор (в цьому випадку — бюджетна установа) робить внесок в підприємство, то на розсуд власників підприємства таку операцію можна оформити як збільшення статутного капіталу чи без збільшення статутного капіталу, тобто зі зміною реєстраційних документів чи без неї. Якщо без, то підприємство — отримувач інвестицій відображає збільшення іншого додаткового капіталу (обліковується на окремому рахунку, відображається в балансі окремою статтею). Своєю чергою, установа-інвестор також відображає такі інвестиції у себе в балансі. І коментованим наказом, як бачимо, Мінфін в такому разі пропонує той самий алгоритм дій, що й у разі внеску в статутний капітал:

• показати нові фінансові інвестиції на рахунку 25;
• показати збільшення капіталу на рахунку 52;
• відповідно зменшити статті, де були відображені джерела, за рахунок яких зроблені ці інвестиції: грошові кошти + цільове фінансування або необоротні активи + їх знос + їхня вартість, відображена в капіталі.

Зауважимо, що, на наш погляд, фінансовими інвестиціями у такий спосіб слід визнавати тільки довгострокові вкладення.

Водночас фінпідтримка на поточні цілі, видана з бюджету власним підприємствам, має бути відображена як витрати на рахунку 85 «Витрати за необоротними активами».

Активи для передачі Друга новація у Типовій кореспонденції також стосується обліку довгострокових фінансових інвестицій. Одним із джерел формування фінансових інвестицій може бути актив з категорії, що обліковується на субрахунку 1815 «Активи для розподілу, передачі, продажу». Тобто установа-інвестор може передати як внесок у статутний чи інший капітал підприємства якусь річ, яка в неї обліковувалась у складі запасів на субрахунку 1815. Це може бути річ довгострокового користування, яку установа свідомо не відносила до основних засобів, бо розуміла, що сама не буде користуватися нею, а згодом передасть іншим особам. Оновлений п. 4.2 Типової кореспонденцій пропонує в разі передачі таких активів для придбання фінансових інвестицій діяти аналогічно:

• показати нові фінансові інвестиції на рахунку 25;
• показати збільшення капіталу на рахунку 52;
• зменшити вартість активів, призначених для розподілу, передачі, продажу, + фінансовий результат періоду, адже в разі придбання такого роду активів ми не збільшуємо «внесений капітал» чи «цільове фінансування», натомість ми відносимо доходи, за рахунок яких було придбано ці речі, на фінрезультат періоду.

Для зручності пропонуємо до вашої уваги довідник із проводками для відображення в обліку придбаних фінансових інвестицій у різний спосіб відповідно до п. 4.2 Типової кореспонденції — див. таблицю.

Оновлений облік придбання фінансових інвестицій

На цьому для бюджетних установ усе. Решта новацій призначена для вдосконалення облікової нормативки з виконання місцевого та державного бюджетів. А це, як відомо, парафія органів Казначейства.