«ПРОФЕСІЙНИЙ БУХГАЛТЕР»:
Трудові права осіб з інвалідністю: роз’яснює Держпраці
Версія для друку
Фахівці Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на офіційному сайті (smu.dsp.gov.ua → «Новини») розмістили розгорнуте роз’яснення щодо особливостей працевлаштування осіб з інвалідністю та нагадали про основні соціальні гарантії визначені законодавством щодо таких працівників.
Зокрема, інспектори Держпраці нагадали, що особи з інвалідністю відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі — Закон № 875) з метою реалізації своїх творчих і виробничих здібностей мають право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Крім того, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, згідно зі ст. 18 Закону № 875 зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема й спеціальні робочі місця, а також створювати для осіб з інвалідністю умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств встановлено норматив працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюють від 8 до 25 осіб, то одне робоче місце.
Водночас підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII). Під час укладення трудового договору особа з інвалідністю має надати роботодавцеві, серед інших документів, визначених ч. 2 ст. 24 КЗпП, документи, які підтверджують інвалідність, а саме довідку МСЕК та виписку з акта огляду в МСЕК; індивідуальну програму реабілітації людини з інвалідністю.
Відповідно до рекомендації МСЕК під час прийому на роботу не встановлюються випробування для працівників з інвалідністю, направлених на роботу (ч. 3 ст. 26 КЗпП).
Також згідно зі ст. 17З КЗпП особі з інвалідністю за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації можуть встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці. Якщо в рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах скороченого робочого дня, роботодавець на прохання працівника зобов’язаний встановити йому неповний робочий час. Для цього працівник має подати заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець — видати відповідний наказ. Причому роботодавець зобов’язаний на прохання працівника встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник. Оплата праці у цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Гарантіями, які надаються працівникам з інвалідністю, передбачено, зокрема, що:
- інвалідність є поважною причиною для розірвання строкового трудового договору на прохання працівника. Розірвати договір роботодавець має у строк, про який просить працівник;
- в разі скорочення чисельності або штату переважне право на роботу за рівних умов надається інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ;
- залучення до роботи в нічний час та надурочно можливе лише за згодою особи і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям;
- переведення на легшу роботу може відбуватися за бажанням особи з інвалідністю, роботодавець може перевести його на легшу роботу відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку. У разі переведення на легшу роботу протягом 2 тижнів із дня переведення за працівником зберігатиметься попередня середня заробітна плата.
Крім того, у деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижче оплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Також на весь час переведення може надаватися забезпечення за рахунок ПФУ. У разі якщо відповідно до медичних рекомендацій під час переведення на легшу роботу виникає потреба у перепідготовці (перекваліфікації), то роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю у випадках, передбачених законодавством.
Якщо особа з інвалідністю не досягла пенсійного віку і не працює, але бажає працювати, вона має право зареєструватися у службі зайнятості як безробітна (ст. 18 Закону № 875).
Крім того, інспектори зауважили, що працівники з інвалідністю, які нещодавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали 6 місяців на підприємстві, можуть скористатися правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання 6-місячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві. Працівники з інвалідністю за бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) тривалість щорічної основної відпустки для працівників з інвалідністю становить:
- для осіб з інвалідністю I та II груп — 30 к. дн.;
- для осіб з інвалідністю III групи — 26 к. дн.
Також відповідно до пп. 6, 7 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки відпустка без збереження заробітної плати для цих категорій осіб надається за бажанням працівника в обов’язковому порядку:
- особам з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 к. дн. щорічно;
- особам з інвалідністю I та II груп — тривалістю до 60 к. дн. щорічно.
