Версія для друку
Вікторія Змієнко, головний редактор газети «Зарплата та кадрова справа»
Резонансні зміни, що сталися в оплаті праці медичних працівників з 1 січня 2022 року, сколихнули не лише медпрацівників, а й бухгалтерську спільноту, працюючу у медичній сфері. Причиною стала постанова № 21, питань до застосування якої сила-силенна. Ми, звісно, оперативно відреагували на ці зміни: надіслали запити до МОЗ та Мінекономіки, а також на сторінках газети максимально глибоко розглянули практичні аспекти застосування норм постанови № 2 (див. «ЗКС», № 3/2022, с. 6).
Ось маємо перші роз’яснення від МОЗ та Мінекономіки. Думка МОЗ дуже важлива, адже саме воно розробляло постанову № 2. На жаль, чітких відповідей на наші запитання ми не знайшли, а Мінекономіки взагалі відповіло лише на частину з поставлених запитань (мабуть, на ті, надавати роз’яснення щодо яких є компетенція). Однак цікавинки є.
По-перше, відповідаючи на запитання щодо правомірності виконання норм постанови № 2 саме КНП, у яких умови оплати праці прописано у колективному договорі й які не застосовують постанову № 12982 та наказ Мінпраці, МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519, МОЗ зазначило, що на КНП постанова № 2 поширюється. Питання до такої відповіді є… А Мінекономіки прямо не дало відповіді на це запитання, але є непрямі вказівки, що і КНП мають виконувати постанову № 2. Тож КНП варто платити обіцяні Президентом України «20000,00/13500,00 грн» .
По-друге, МОЗ та Мінекономіки не проти реалізувати забезпечення рівня зарплати «20000,00/13500,00 грн» шляхом встановлення додаткових доплат та надбавок, які слід унормувати в колективному договорі та у локальних документах на оплату праці. Мінекономіки прямо вказує, що зазначене питання вирішується КНП самостійно відповідно до ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону про оплату праці. І якщо потрібно, то протягом строку дії колдоговору до нього можуть вноситися зміни і доповнення, зокрема щодо умов оплати праці, за згодою сторін в порядку, визначеному колдоговором. При цьому Мінекономіки наголошує на необхідності диференціації зарплати (за наявності коштів).
Зважаючи на таку відповідь, вважаємо, що можливо локально ввести будь-яку доплату для забезпечення нарахування зазначеного рівня зарплати. При цьому важливо продумати, як її вводити в умовах необхідності забезпечення ще й диференціації зарплати.
По-третє, Мінекономіки, керуючись аналогією права, вказало таке: надбавки, що нараховуються медичним працівникам КНП на виконання постанови № 2, не враховуються під час встановлення інших складових додаткової заробітної плати. А от МОЗ чітко зазначило, що при нарахуванні «ковідної» доплати (300 %) не враховують збільшений на виконання постанови № 2 розмір надбавок, передбачених п.п. «а» п.п. 2 п. 3 постанови № 1298.
По-четверте, рівень зарплати «20000,00/13500,00 грн» — це сума до нарахування (Кт 661), а не до виплати «на руки» працівнику (Дт 661). Тобто після утримання з нарахованих 20000,00 (13500,00) грн ПДФО (18 %) та ВЗ (1,5 %) працівник «на руки» отримає 16100,00 (10867,50) грн. Цю ідею підтримали обидва відомства.
По-п’яте, МОЗ чітко підтримало нашу думку стосовно того, що потрібно рахувати пропорційний розмір рівня нарахованої зарплати «20000,00/13500,00 грн» у випадку, коли працівник не виконав у повному обсязі встановлену норми тривалості робочого часу через відпустку, тимчасову непрацездатність, іншу причину відсутності на робочому місці. У такому разі працівнику слід нарахувати «20000,00/13500,00 грн» у пропорційному розмірі (для працівників на окладі — пропорційно відпрацьованим робочим дням) + нарахування за інші дні місяця (відпустка, лікарняні, курси підвищення кваліфікації тощо)3. Мінекономіки, хоча і не надало конкретної відповіді, але й заперечень щодо наших міркувань у питанні 7 не висловило, що може свідчити про мовчазну згоду .
На жаль, без відповідей Мінекономіки залишилися питання 6, 8, 9 та 10 (див. запит). Сподіваємося, що згодом на них відповість МОЗ (такі питання ми направляли і йому. Наразі очікуємо відповідь на наш черговий запит).
