Новости

Щодо встановлення неповного робочого дня відносно осіб з інвалідністю

26.09.2019

В ГУ Держпраці у Дніпропетровській області  роз’яснили питання щодо виконання підприємством рекомендацій МСЕК відносно працівника з інвалідністю в частині встановлення йому неповного робочого дня в разі відмови працівника працювати на таких умовах.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875 (далі - Закон № 875), «інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист».

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 875, «інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я».

Статтею 5 Закону № 875 визначено, що «порядок та умови визначення потреб у зв’язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації».

Індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою для виконання державними органами, підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями.

Згідно п. 6 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабміну від 03.12.2009 року № 1317, висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

В статті 17 Закону № 875 встановлено, «з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю».

Роботодавець не має права звільняти з власної ініціативи працівника за його інвалідність. Однак є винятки, коли трудовий договір розривають на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України — у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи (наявний висновок МСЕК, у якому зазначено, що стан здоров’я працівника перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю та безпеці праці інших осіб), при цьому роботодавець — не має вакантних робочих місць (посад), на які відповідно до медичного висновку може бути переведений працівник з інвалідністю або роботодавець запропонував працівнику переведення на іншу роботу (посаду) відповідно до рекомендацій медичного висновку, а працівник відмовився від такого переведення (лист Мінпраці від 16.09.2010 р. № 294/13/116-10).

Разом з тим, звільнення працівника згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України можливе тільки з відома профспілкової організації (крім випадку ліквідації підприємства). Крім того, роботодавець буде зобов’язаний виплатити працівникові вихідну допомогу в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати (ст. 44 КЗпП України).

Заступник начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Кам’янському регіоні управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Яна Драган 

Календарь

На этой неделе
событий нет

Вверх
Закрыть
Заказать обратный звонок
Будет выполнено оформление подписки на выбранное издание
Телефон
Оформить
Вернуться
Закрыть
Извините, на выбранный вами период подписка не осуществляется. Для того чтобы задать свой вопрос звоните на наши контактные телефоны или воспользуйтесь формой обратной связи