Чи встановлені обмеження на роботу за сумісництвом під час дії воєнного стану? Роз’яснює Держпраці

Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці) на своєму сайті1 нагадало, що постановою КМУ від 22.11.2022 № 1306 визнано такими, що втратили чинність:

• постанову КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245;
• постанову КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 № 81.

А наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.1993 № 43 скасовано розпорядженням КМУ від 22.11.2022 № 1047-р.

Зазначеними нечинними нормативними актами, зокрема, встановлювались обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом — не більше 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна була перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Отже, обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій скасовані. Існувала також позиція, що обмеження поширювались і на комунальні підприємства (див. постанову ВС від 12.02.2020 у справі № 607/13528/182 і постанову від 10.04.2019 у справі № 592/11917/173).

Проте Держпраці зауважила, що законодавство, а саме ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, дозволяє встановити колективним договором чи трудовим договором окремі обмеження для роботи за сумісництвом. Встановлення таких обмежень може бути обґрунтованим у випадках, коли робота за сумісництвом не може бути поєднана з роботою за основним місцем роботи, веде до надмірного перевантаження і перевтоми працівника(ці) при виконанні важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці та з урахуванням інших умов. Наприклад, водій транспортних засобів, що працює за основним місцем роботи за підсумованого обліку робочого часу 10 годин, вирішив працювати водієм на іншому підприємстві в нічну зміну. Вочевидь, що таке бажання працівника заробити більше коштів становить загрозу не лише для його власного здоров’я, а й створює небезпеку для оточуючих.

Тож приймаючи рішення про укладення трудового договору про роботу за сумісництвом сторонам трудового договору слід докладно обговорити та визначити всі його умови, об’єктивно оцінити реальні можливості працівника виконувати таку роботу без ризику створення загрози для безпеки і здоров’я на робочому місці, а також завдання шкоди здоров’ю самого працівника чи інтересам виробництва.