Про роботу за сумісництвом від ДПС

ДПС на своєму офіційному сайті розмістила роз’яснення1, у якому нагадала про існування права працівника на реалізацію своїх здібностей до продуктивної та творчої праці через укладення трудових договорів одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII; далі — КЗпП).

Нині питання роботи за сумісництвом на рівні законодавства регулюються КЗпП. Постановою КМУ від 22.11.2022 № 1306 визнано такими, що втратили чинність постанову КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245 і постанову КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 № 81.

Згідно зі ст. 1021 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в роботодавця — фізичної особи.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Із цього випливає, що особа не може виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті самі години) за основним місцем роботи й місцем роботи за сумісництвом.