Умови визнання рахунку-фактури первинним документом

Останні зміни, внесені до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі — Закон № 996), дають змогу вважати документ первинкою, навіть якщо він прямо не свідчить про здійснення господарської операції (див. газету «Бухгалтерія: бюджет», № 3/2017, с. 8). Відповідно, є підстави відносити до числа первинної документації й рахунок-фактуру. Для уникнення неправильного розуміння норм Закону № 996, Мінфін у листі від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339 роз’яснив, які саме умови мають бути виконані, щоб рахунок-фактура став підставою для відображення в обліку операцій постачання товарів, робіт чи послуг, а саме:

• наявність обов’язкових реквізитів первинного документа, зазначених у ч. 2 ст. 9 Закону № 996, а також назви контрагента, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури;
• наявність документального підтвердження оплати рахунку-фактури (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо).