Оновлене положення про робочий час водіїв: що змінилося для бюджетних установ?

26.07.2026 набрав чинності наказ Мінрозвитку від 12.12.2025 № 1727: у новій редакції викладено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу від 07.06.2010 № 340 (далі — Положення № 340).

Сфера дії Згідно з п. 3 розд. І Положення № 340 вимоги цього Положення застосовуються, зокрема, до автомобільних перевізників та водіїв, які працюють за трудовими та/або цивільно-правовими договорами, під час:

1) внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів, якщо максимальна технічно допустима маса автомобільного транспортного засобу, включаючи будь-який причіп або напівпричіп, перевищує 3,5 тонни;

2) внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортним засобом, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев’ять з місцем водія включно;

А згідно з п. 5 розд. І Положення № 340 воно не поширюється на автомобільні перевезення пасажирів та/або вантажів, які здійснюються, зокрема:

1) автомобільним транспортним засобом або комбінацією автомобільних транспортних засобів з максимальною технічно допустимою масою не більше 7,5 тонн на відстань, що не перевищує 100 кілометрів по прямій від місцезнаходження суб’єкта господарювання, його структурного підрозділу або філії, де зберігається такий автомобільний транспортний засіб, за умови, що керування ним не є основним видом професійної діяльності водія, а автомобільне перевезення здійснюються без отримання оплати або винагороди з метою перевезення матеріалів, обладнання або устаткування для використання водієм у процесі його основного виду професійної діяльності або доставки товарів, вироблених в результаті ремісничої діяльності. Під ремісничою діяльністю належить розуміти господарську діяльність, яка полягає у виробництві товарів та/або наданні послуг, у тому числі за індивідуальними замовленнями, з використанням ручної праці й невеликих знарядь;

2) автомобільним транспортним засобом з дозволеною максимальною швидкістю, що не перевищує 40 км/год;

3) автомобільним транспортним засобом сил безпеки і сил оборони України, центральних органів державної влади, які здійснюють правоохоронну діяльність, або автомобільним транспортним засобом, орендованим ними без водія, коли такі автомобільні перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці органи державної влади, та під їх контролем;

4) автомобільним транспортним засобом, що використовується під час надзвичайних ситуацій або аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, у тому числі автомобільним транспортним засобом, що використовується для некомерційних перевезень гуманітарної допомоги;

5) автомобілем швидкої медичної допомоги (санітарним);

6) автомобільним транспортним засобом спеціального та/або спеціалізованого призначення, обладнаним для надання технічної допомоги та/або евакуації пошкоджених транспортних засобів, що використовується на відстані, яка не перевищує 100 кілометрів по прямій від місцезнаходження суб’єкта господарювання, його структурного підрозділу або філії, де зберігається такий автомобільний транспортний засіб, що підтверджується товарно-транспортною накладною;

7) автомобільним транспортним засобом, який перебуває у власності або користуванні на підставі договору оренди (найму) без водія у органів державної влади та використовується ними для здійснення автомобільних перевезень, за умови, що такі перевезення не мають конкурентного характеру щодо перевезень, які здійснюються приватними автомобільними перевізниками;

8) автомобільним транспортним засобом, що використовується для перевезення вантажів на відстань до 100 кілометрів по прямій від місцезнаходження суб’єкта господарювання, його структурного підрозділу або філії, де зберігається такий автомобільний транспортний засіб, що підтверджується товарно-транспортною накладною, який приводиться в рух за допомогою природного або скрапленого газу чи електроенергії та максимальна технічно допустима маса якого, включаючи масу причепа або напівпричепа, не перевищує 7,5 тонн;

9) автомобільним транспортним засобом, який використовується для навчання керуванню та складання іспитів з метою отримання посвідчення водія або свідоцтва професійної компетентності водія, за умови, що такий автомобільний транспортний засіб не використовується для перевезень вантажів або пасажирів з метою отримання прибутку;

10) автомобільним транспортним засобом, який використовується для технічного обслуговування мереж суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що підтверджується відповідною ліцензією;

11) автомобільним транспортним засобом спеціального та спеціалізованого призначення, який використовується суб’єктом господарювання для надання послуг з управління відходами, у тому числі збирання та перевезення відходів;

12) автомобільним транспортним засобом спеціального та/або спеціалізованого призначення суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об’єктів транспортної інфраструктури, які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до п. 3.6 розд. 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об’єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об’єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Що важливо? Ми не дарма окреслили сферу дії оновленого Положення № 340. Пояснимо.

По-перше, згідно з п. 1 розд. VI Положення № 340 автомобільний транспортний засіб, що використовується для автомобільних перевезень, зазначених у п. 3 розд. І цього Положення, крім причепів та напівпричепів, повинен бути обладнаний справним контрольним пристроєм (тахографом), який своєчасно пройшов періодичну перевірку або адаптацію тахографа.

Відповідно, дуже важливо визначити, чи підпадає транспортний засіб установи під цю вимогу.

Наприклад, установа має звичайне службове авто, призначене для службових поїздок керівництва та інших працівників. З огляду на п. 3 розд. І Положення № 340 на таке авто вимоги цього документа не поширюються, адже авто не призначене для:

• перевезення вантажів;
• перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев’ять з місцем водія включно.

По-друге, раніше Положення № 340 визначало, що робочий час водія — це час, протягом якого водій зобов’язаний виконувати свої обов’язки, встановлені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Складові робочого часу водія було наведено в п. 2.1. Положення № 340 (так, час простоїв не з вини водія включався до робочого часу водія).

На цій підставі до робочого часу зараховувався і час, коли водій перебував на робочому місці, виконував іншу роботу, передбачену посадовими обов’язками, але виїздів не було.

Тепер п. 1 розд. ІІ Положення № 340 передбачено, що до робочого часу водія, який працює за трудовим договором, зараховується час, протягом якого водій перебуває на робочому місці та виконує свої професійні обов’язки, зокрема, керування автомобільним транспортним засобом.

При цьому перерви в робочому часі, перерви в керуванні автомобільним транспортним засобом, періоди відпочинку й періоди готовності, передбачені цим Положенням, не включаються до робочого часу водія.

Також залишається питання з визначенням робочого часу водіїв, на яких не поширюється дія Положення № 340. Відповідний запит ми відправили Мінрозвитку.