Зміни до Закону про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану набрали чинність

ВРУ ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору» від 01.05.2025 № 4412-IX (далі — Закон № 4412).

1. У ч. 3 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) тепер визначено, що в період дії воєнного стану працівник, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій та який відсутній на роботі, не підлягає звільненню за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі — КЗпП). Час відсутності на роботі такого працівника не підлягає оплаті й не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

Нагадаємо, що раніше Мінекономіки лише висловлювало думку1 про заборону звільняти за «прогул без поважних причин» працівників, які не виходять на роботу внаслідок обставин, пов’язаних із бойовими діями, або тих, які не мають змоги виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя та здоров’я. Обумовлюється це потребою зберегти життя та здоров’я таких працівників і їхніх сімей, тому не може вважатися відсутністю на роботі з поважних причин. Якщо з таким працівником немає зв’язку, до з’ясування причин та обставин його відсутності було рекомендовано зберігати за ним робоче місце й посаду, трудових відносин не припиняти, час таких неявок не зараховувати до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, та не оплачувати.

Тож тепер, зважаючи на нову норму закону, звільняти працівників, які працюють на території активних бойових дій, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП взагалі не можна, а на інших територіях варто надалі користуватися рекомендаціями Мінекономіки.

2. Порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення й ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у період дії воєнного стану на територіях активних і тепер можливих бойових дій, перелік яких затверджений у порядку, установленому законодавством, визначає роботодавець самостійно за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці (ч. 1 ст. 7 Закону № 2136).

3. Доповнено ст. 7 Закону № 2136 частинами 3 й 4, які закріплюють обов’язок і наслідки його недотримання кожної зі сторін трудового договору постійно (у тому числі під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації одна з одною та невідкладно (у строк не більше ніж 10 календарних днів) інформувати іншу сторону трудового договору про зміну своїх контактних даних, зокрема адреси місцезнаходження (місця проживання), адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону тощо. Виконання цього обов’язку забезпечує:

1) роботодавець — шляхом унесення відповідних змін до відомостей про нього, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань;

2) працівник — шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження роботодавця або адресу електронної пошти роботодавця, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Якщо в працівника немає можливості надіслати інформацію засобами поштового зв’язку та/або технічними засобами електронної комунікації, роботодавця можна повідомити засобами телефонного зв’язку, надіславши текстове повідомлення на офіційний номер телефону роботодавця.

Якщо одна зі сторін трудового договору не виконує цього обов’язку, комунікація іншої сторони трудового договору за останніми відомими їй адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону вважається належним виконанням такою стороною вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору.

Якщо немає поштового зв’язку та/або технічних засобів електронної комунікації за останніми відомими контактними даними, визначена законодавством вимога щодо повідомлення такої сторони про виникнення та/або припинення трудових прав та обов’язків та/або про припинення / розірвання трудового договору не застосовується.

4. Установлено строк для призупинення дії трудового договору — за ініціативи однієї зі сторін сукупно на строк не більше ніж 90 календарних днів під час дії воєнного стану (враховуючи строки його продовження). Наказ (розпорядження) роботодавця, яким визначено строк призупинення дії трудового договору, що перевищує цей строк, втрачає чинність наступного дня після закінчення строку, визначеного законом, крім випадку його продовження за домовленістю сторін. Ці норми почнуть діяти 14 березня 2026 року.

У разі ухвалення рішення скасувати призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану або до закінчення встановленого в наказі (розпорядженні) строку роботодавець повинен за 14 календарних днів (раніше було визначено 10) до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Закон № 4412 набрав чинності 14 червня 2025 року, крім норм, які почнуть діяти 14 березня 2026 року.