Про докази нереальності господарської операції
За наявності у контролюючого органу сукупності належних та достатніх доказів нереальності задекларованої господарської операції з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг (зокрема, неможливості здійснення постачання ідентифікованого товару у зв’язку із відсутністю факту його придбання та/або виробництва постачальником) або перерахування коштів як нібито авансу за товари/послуги (за відсутності будь-яких об’єктивних обставин їх реального постачання у майбутньому) є підстави для фіксації в матеріалах контрольних заходів фактів порушення норм:
- ч. 1 і 2 ст. 9 (з урахуванням абз. 5 і 11 ст. 1) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХIV (далі — Закон № 996) — при складанні первинного документа (видаткової накладної, акта або іншого документа, що містить недостовірні відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжного доручення, що містить недостовірні дані щодо призначення платежу);
- ч. 5 ст. 9 Закону № 996 та відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку — при перенесенні інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів;
- п.п. “а"/"б" п. 185.1 ст. 185; п.п. "а "/"б" п. 187.1 ст. 187; абз. 1 п. 201.1, 201.7 і 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) — при складанні і реєстрації "постачальником" податкової накладної в ЄРПН;
- п.п. "а" п. 198.1, абз. 1 — 3 п. 198.2, абз. 1 — 2 п. 198.3 і абз. 3 п. 198.6 ст. 198; абз. 2 (у разі реєстрації податкових накладних в ЄРПН після 1 липня 2017 року — також абз. 3) п. 201.10 ст. 201 ПКУ при нарахуванні "покупцем" сум ПДВ з їх віднесенням до податкового кредиту на підставі неправомірно складеної і зареєстрованої "постачальником" податкової накладної в ЄРПН.
До такого висновку дійшли податківці в індивідуальній податковій консультації. Крім того вони зауважили, що податковим законодавством не передбачено право платника податків на звернення до контролюючих органів з метою підтвердження "добросовісності" інших платників податків. Водночас п.п. 17.1.9 ст. 17 ПКУ визначено право платника податків на нерозголошення контролюючим органом відомостей про такого платника без його письмової згоди.
