Мінімальний розмір аліментів збільшено, а постанови виконавця нема. Чи можна самостійно збільшити розмір?

Версія для друку

01 листопада, 2019

Тема:

Стаття взята з газети "Бухгалтерія: бюджет" №41/2019

Людмила Линник, юрист газети «Бухгалтерія: бюджет»

Якщо у вас є працівник — платник аліментів на утримання дитини, із заробітної плати якого ви здійснюєте відповідні утримання, то, напевне, вам відомо і про останні новації в цій сфері. А саме про законодавче підвищення мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину.

Але залишається відкритим питання: чи змінюється автоматично у зв’язку з таким законодавчим підвищенням і розмір утримань з працівника? Відповідь на нього надав Мін’юст в листі, що коментується. Тож давайте розберемося.

Підстава для утримань Як відомо, аліменти можуть сплачуватись батьками добровільно та примусово. З добровільним способом сплати аліментів все зрозуміло — працівник вказує бажану суму відрахувань та особу отримувача в особистій заяві.

А ось з примусовим способом сплати аліментів все дещо складніше. Адже це відносини не тільки двох сторін: працівник — роботодавець, в них присутня третя сторона — виконавець (державний чи приватний).

І сам процес призначення аліментів поетапний. Спочатку аліменти присуджуються за рішенням суду (ч. 3 ст. 181 СКУ1):

• у частці від доходу. Така частка визначається судом. Згідно з нормами ч. 5 ст. 183 СКУ може бути встановлено частку виплат у залежності від кількості дітей: на 1 дитину — 1/4 від доходу відповідача; на двох дітей — 1/3; на трьох та більше — 1/2 доходу платника, проте не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину;
• у твердій грошовій сумі. Суд визначає розмір аліментів за заявою одержувача (ч. 1 ст. 184 СКУ).

Якщо той з батьків, кому присуджено аліменти, не виконує рішення суду добровільно (що трапляється на практиці найчастіше), то стягувач отримує виконавчий лист та звертається до державної виконавчої служби чи приватного виконавця.

Саме в порядку примусового виконання судового рішення буде відкрито виконавче провадження. За наявності в боржника постійного місця роботи виконавець виносить постанову про звернення стягнення на зарплату, яка надсилається для виконання його роботодавцю (ч. 3 ст. 69 Закону про виконавче провадження2).

У такому разі суб’єктом звернення є державний/приватний виконавець, а підставою для утримання аліментів із зарплати працівника буде відповідна постанова такого виконавця (ч. 6 ст. 71 Закону про виконавче провадження). Це підтверджує Мін’юст в листі, що коментується.

Розмір В постанові про стягнення на зарплату виконавець за приписами п. 3 розд. Х Інструкції № 512/53 обов’язково зазначає порядок стягнення та розмір відрахувань.

Отже, розмір присуджених аліментів зазначається виключно в рішенні суду, судовому наказі, виконавчому листі та постанові виконавця, виданій на їх виконання. І лише цей розмір має утримувати роботодавець із зарплати працівника.

Що ж до визначення конкретного розміру аліментів, то суд враховує низку обставин, встановлених ч. 1 ст. 182 СКУ, при цьому обов’язково — мінімальні гарантії.

Але річ у тім, що згідно з нормами ч. 2 ст. 182 СКУ (у редакції, чинній до 08.07.2017 р.), мінімальний розмір аліментів на одну дитину не міг бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу. Тобто умова щодо дотримання мінімуму 30 % діяла лише для аліментів, що визначались у частці від доходу. Аліменти, присуджені в твердій грошовій сумі, підлягали тільки індексації. Дотягувати їх до мінімального розміру не треба було.

Але з 08.07.2017 р. (дата набрання чинності Законом № 20374) все змінилось. Відповідно до оновленої ч. 2 ст. 182 СКУ мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому така вимога наразі застосовується до аліментів, присуджених і в частці від доходу, і в твердій грошовій сумі.

Мінрозмір змінився: як діяти? І ось ми підійшли до основного питання, яке розглянув Мін’юст в листі, що коментується. Що, як виконавче провадження про утримання аліментів із заробітку працівника розпочато до 08.07.2017 р. і в рішенні суду зазначено «…стягувати <…> аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку»? Чи повинен роботодавець самостійно дотягувати цю суму до 50 % прожиткового мінімуму дитини, як це передбачено після цієї дати?

Ні! Така відповідь Мін’юсту в листі, що коментується. Підтверджується це і судовою практикою. Пояснимо.

По-перше, міністерство звертає увагу на вже вказане нами раніше: постанова виконавця — це єдиний документ для утримань із зарплати працівника, і вона є обов’язковою для виконання на всій території України.

По-друге, законодавча зміна мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду розміру раніше присуджених аліментів, незважаючи на те, що у відповідних рішеннях суду зазначений менший розмір. Такий висновок зробив ВСУ у постанові від 12.09.2018 р. у справі № 459/2181/175 та КЦС ВСУ в постанові від 20.06.2019 р. у справі № 632/580/176. І навіть за заявою стягувача суди при перегляді розміру аліментів у першу чергу звертають увагу на матеріальний стан боржника та інші обставини, визначені ч. 1 ст. 182 СКУ. Тож якщо навіть повноважні органи не вбачають підстав для збільшення розміру аліментів, то роботодавець такими повноваженнями не наділений взагалі.