Версія для друку
Редакція газети «Зарплата та кадрова справа»
|
Абзаци 1 та 2 ч. 1 ст. 22 Закону про соцстрахування передбачають таке: «Стаття 22. Призначення та здійснення страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 1. Страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності). Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». При цьому відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону про соцстрахування оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пп. 1 і 7 ч. 1 ст. 15, здійснюється за рахунок коштів роботодавця в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як до 01.01.2023 р., так і після цієї дати є чинною постанова КМУ «Про затвердження Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» від 26.06.2015 р. № 440. Саме цією постановою затверджено порядок оплати перших 5 днів хвороби (Порядок № 440), і в цьому порядку немає норми, аналогічної нормі абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону про соцстрахування, про те, що оплата «надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Навіть більше, у п. 2 Порядку № 440 збережено норму в редакції, що була до 01.01.2023 р.: «2. Оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу)». Пенсійний фонд України, роз’яснюючи застосування норми абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону про соцстрахування з 01.01.2023 р. (наприклад, у листах від 16.01.2023 р. № 1468-1025/Я-03/8-2800/23, від 24.01.2023 р. № 2371-2159/Я-03/8-2800/23 та від 26.01.2023 р. № 2748-2294/К-03/8-2800/23), вказує на можливість оплати лікарняних та декретних лише за одним з місць роботи. При цьому, на думку Пенсійного фонду, допомога призначається та надається за основним місцем роботи (діяльності), і тільки в разі нереалізації застрахованою особою права на таку допомогу вона надається за місцем роботи за сумісництвом (наймом), причому за одним таким місцем роботи за сумісництвом (навіть якщо їх декілька). Просимо надати роз’яснення щодо таких питань. 1. Наскільки законна така позиція Пенсійного фонду України? Адже фактично з 01.01.2023 р. це призводить до втрати сум виплат працівниками, тоді як єдиний внесок сплачується за усіма місцями роботи. Це перекручування фахівцями Пенсійного фонду України норм законодавства чи задум законотворця через викладення з 1 січня 2023 року норм Закону про соцстрахування в новій редакції? 2. Якщо прийняти позицію Пенсійного фонду України, то чи потрібно оплату перших 5 днів хвороби оплачувати за усіма місцями роботи (діяльності), як це було до 01.01.2023 р.? Тобто допомогу з Пенсійного фонду України платимо лише за одним місцем роботи, а от перші 5 днів мають оплатити всі роботодавці? 3. Також виникає питання щодо ситуації, коли листок непрацездатності має бути оплачений лише за одним місцем роботи. То чим є дні відсутності на роботі за іншими місцями роботи, де не нараховують оплату? Чи виключати їх у майбутньому як невідпрацьовані дні згідно із законодавством (тимчасова непрацездатність, хоча і неоплачувана) відповідно до абз. 6 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, якщо працівник піде у відпустку, чи буде нараховуватися компенсація відпускних? 4. Чи оплачувати перші 5 днів тимчасової непрацездатності фізичним особам, які виконують роботи (надають послуги) за договорами цивільно-правового характеру? |
Директорат розвитку соціального страхування та пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики розглянув лист редакції газети «Зарплата та кадрова справа» <…> та повідомляє.
Статтею 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) визначено, що соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання.
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (стаття 15 Закону).
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються відповідно до Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440 (далі — Порядок).
Пунктом 2 Порядку визначено, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
При цьому положеннями Порядку не передбачено оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка працює на умовах цивільно-правового договору.
Одночасно зазначаємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами і мають інформаційно-рекомендаційний характер.
Генеральний директор Директорату Валентина КУДІН
