ФОП – платник ЄП використовує для здійснення підприємницької діяльності поточні рахунки ФО, що відкриваються для власних потреб: яка відповідальність?
Чи застосовується відповідальність до ФОП – платників ЄП першої-третьої груп, які для проведення операцій, пов’язаних із здійснення підприємницької діяльності, використовують поточні рахунки ФО, що відкриваються для власних потреб?
Відповідно до п. 5 розд. І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492 (далі – Інструкція № 492), клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності, незалежної професійної діяльності і власних потреб.
Згідно з п. 14 розд. І Інструкції № 492 за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам – резидентам у національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб – резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Отже, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, ФОП – платники єдиного податку першої – третьої груп не можуть використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються ними для власних потреб.
Слід зазначити, що відповідно до п. 6 та п. 7 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», питання використання поточних рахунків фізичних осіб знаходиться у правовому полі Національного банку України.
Разом з тим, п. 44.1 ст. 44 Податковий кодекс України (далі – ПКУ) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас слід зазначити, що ст. 1641 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі – КУпАП) встановлено, що, зокрема, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат суб’єктами господарювання, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою ст. 1641 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (п. 300.1 ст. 300 ПКУ).