Лобіювання vs корупція: у чому різниця

Одним з базових принципів демократичного суспільства  є право громадянина впливати в законний спосіб на рішення органів державної влади та місцевого самоврядування. В Україні це право гарантується Конституцією України. 

Таке ж право тепер з’явилося і у бізнес-спільноти. З 1 вересня почав працювати Закон України “Про лобіювання” (Закон), який встановлює правові засади прозорої та відповідальної культури лобіювання, визначає правила впливу на правотворчий процес у комерційних інтересах та робить його підзвітним суспільству.

Лобіювання — діяльність, яка здійснюється з метою впливу на об’єкт лобіювання, яким зокрема може бути посадова особа органу державної влади чи місцевого самоврядування, особами, зареєстрованими у Реєстрі прозорості за винагороду чи компенсацію витрат і стосується ухвалення нормативно-правових актів (НПА) в комерційних інтересах замовника або самого лобіста.

Лобіювання – це діяльність:

• правомірна  та суспільно корисна;
• яка є законним інструментом представлення інтересів приватного сектору перед державою;
• прозора та підзвітна;
• яка здійснюється за правилами, визначеними законодавством;
• яка унеможливлює отримання неправомірної вигоди об’єктами лобіювання;
• яка передбачає підготовку та надання суб’єктами лобіювання аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень, проведення комунікаційних кампаній, що сприяє ухваленню якісних та ефективних державних рішень в інтересах суспільства. 

Що ж до поняття корупції, то Закон України “Про запобігання корупції” визначає її, як використання посадовцем службових повноважень чи можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або коли їй пропонують чи надають таку вигоду, щоб схилити до незаконних дій. 

Корупція має такі ознаки:

• незаконність діяння;
• це явище суворо карається в Україні та більшості країн світу; 
• особа у корупційній угоді отримує пряму незаконну вигоду для себе чи для інших осіб;
• корупція не має наперед встановлених правил поведінки;
• дії посадовця не враховують інтереси суспільства; 
• рішення ухвалюються в інтересах вузького кола осіб, тоді як для суспільства вони можуть бути шкідливими та неефективними;

Таким чином, лобіювання – це не «легалізована корупція», а інструмент прозорого діалогу між бізнесом і владою, який є невід’ємною складовою демократичного суспільства, де різні групи впливають на прийняття державних рішень. Воно спрямоване на підготовку якісних рішень, корисних для широкого кола громадян. 

Корупція ж навпаки є прихованою та підміняє суспільний інтерес приватною вигодою, завдаючи шкоди державі та її громадянам. Корупціонер має понести адміністративну або кримінальну відповідальність.