Дії та відповідальність роботодавця у разі ракетного обстрілу

06.02.2024

Тема:

У статті розглянуто питання, чи несе роботодавець відповідальність у випадку травмування чи смерті працівника в результаті ракетного обстрілу, а також описано дії, які зобов’язаний вчинити роботодавець, після отримання інформації про травмування чи смерть працівника в результаті ракетного обстрілу.

Від початку широкомасштабної війни Верховна Рада України змінила законодавство про працю та реформувала ключові питання у сфері трудових правовідносин. Зокрема, внесено зміни до Кодексу законів про працю України №322-VIII від 10.12.1971р. (далі – КЗпП), прийняті нові закони, ключове місце серед яких належить Законам України: «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX від 15.03.2022р. та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022р.

Відповідно до ст.29 КЗпП, до початку роботи роботодавець зобов’язаний в узгоджений із працівником спосіб проінформувати працівника про:

місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов’язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов’язків), дату початку виконання роботи;
визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;
права та обов’язки, умови праці;
наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору – під підпис;
правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також положення колективного договору (у разі його укладення);
проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;
організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);
тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;
процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

При укладенні трудового договору про дистанційну роботу роботодавець забезпечує виконання п.1, п.3, п.5, п.7 – п.9 ч.1 ст.29 КЗпП та в разі потреби надає працівникові необхідні для виконання роботи обладнання та засоби, а також рекомендації щодо роботи з ними. Інформування може здійснюватися у формі дистанційного інструктажу або шляхом проведення навчання безпечним методам роботи на конкретному технічному засобі. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися додаткові умови щодо безпеки праці.

Ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов’язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної п.4 ч.1 ст.29 КЗпП, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до ч.9 – ч.10 ст.153 КЗпП, при укладенні трудового договору про дистанційну роботу на роботодавця покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах використання таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих роботодавцем.

Такий інструктаж (навчання) може проводитися дистанційно з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема, шляхом відеозв’язку. У такому разі підтвердженням проведення інструктажу (навчання) вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.

Отже, для працівників з дистанційним режимом роботи, які відвідують офісні приміщення роботодавця та працюють в офісі, як і для працівників, для яких не встановлений дистанційний режим роботи, проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони є обов’язковим. Відповідно, на підприємстві необхідно налагодити систему охорони праці: затвердити і належним чином довести до відома усіх працівників вищезазначені інструкції.

Щодо відповідальності роботодавця у випадку травмування чи смерті працівника в результаті ракетного обстрілу, то чинне законодавство не містить таких положень. При цьому необхідно враховувати наступне.

Дії роботодавця при настанні нещасного випадку на підприємстві, в установі, організації регламентує Закон України «Про охорону праці» №2694-XII від 14.10.1992р. (далі – Закон №2694-XII).

Стаття 22 Закону №2694-XII зобов’язує роботодавця організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» №337 від 17.04.2019р. (далі – Порядок №337), та покладає на нього відповідальність за організацію розслідування.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» №59 від 20.01.2023р. доповнено Порядок №337 окремим розділом «Процедура розслідування нещасних випадків у період дії правового режиму воєнного (надзвичайного) стану в Україні або окремих її місцевостях».

Так, відповідно до п.14115 Порядку №337, нещасні випадки, що сталися з працівниками підприємств (установ, організацій), їх філій, представництв та інших відокремлених і структурних підрозділів, особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами-підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства, особами, які фактично допущені до роботи без оформлення трудового договору, під час виконання трудових обов’язків внаслідок воєнних (бойових) дій (бомбардувань, ракетних та артилерійських обстрілів, мінувань територій та приміщень, захоплення в полон, інших протиправних дій, здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення тощо), підлягають спеціальному розслідуванню незалежно від ступеня тяжкості травм (ушкодження здоров’я).

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа – свідок нещасного випадку, повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов’язаний: терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Подібний обов’язок покладено і на заклад охорони здоров’я, куди потерпілі звертаються за допомогою. Заклад охорони здоров’я надає протягом однієї доби в паперовій та/або електронній формі територіальному органу Державної служби України з питань праці, територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем настання нещасного випадку та суб’єкту господарювання, працівником якого є потерпілий, екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1 до Положення.

Зі свого боку, роботодавець після отримання інформації про нещасний випадок подає письмово або електронною поштою у строк, визначений п.8 цього Порядку, тобто протягом однієї доби, повідомлення про нещасний випадок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку територіальному органу Державної служби України з питань праці, територіальному органу Пенсійного фонду України та військовій адміністрації (військово-цивільній адміністрації, місцевій державній адміністрації чи органу місцевого самоврядування), первинній організації профспілки, а у разі відсутності профспілки – уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, органові галузевої профспілки вищого рівня, а у разі його відсутності – територіальному профспілковому об’єднанню за місцем настання нещасного випадку.

Рекомендація: ознайомитися з Процедурою розслідування нещасних випадків у період дії правового режиму воєнного (надзвичайного) стану в Україні або окремих її місцевостях, що визначена в п.14115 – 14129 вищезазначеного Порядку.

Відповідно до п.55, п.56 вищезазначеного Порядку, за результатами перевірки матеріалів розслідування та/або у разі відмови роботодавця провести розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) чи скласти або затвердити акт за формою №Н-1, а також у разі приховування факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) посадова особа Державної служби України з питань праці або її територіального органу має право видавати обов’язковий до виконання припис за формою №Н-9 згідно з додатком 24 до цього Порядку щодо проведення розслідування, оформлення матеріалів розслідування відповідно до вимог цього Порядку.

Роботодавець після одержання обов’язкового до виконання припису за формою №Н-9 зобов’язаний протягом 10 робочих днів забезпечити вжиття зазначених у ньому заходів, а також притягти до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства. Про вжиття заходів роботодавець письмово повідомляє Державній службі України з питань праці або її територіальному органу в установлений у приписі строк.

Роботодавцям, які не повідомляють державним органам про нещасний випадок, законодавець встановлює санкції адміністративного характеру.

Також ст.44 Закону №2694-XII передбачено, що за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Кримінальна відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці застосовується за вчинення осудною особою, яка досягла віку, з якого настає така відповідальність, суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України №2341-III від 05.04.2001р. (далі – ККУ).

У ККУ передбачено відповідальність за такі види злочинів, пов’язані з невиконанням правил з безпеки праці:

порушення вимог законодавства про охорону праці (ст.271 ККУ);
порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст.272 ККУ);
порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст.273 ККУ);
порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст.274 ККУ);
порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (ст.275 ККУ).

За адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і безпеки виробництва Кодексом України про адміністративні правопорушення №8073-X від 07.12.1984р. (далі – КУпАП) встановлено адміністративну відповідальність у випадках:

порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці (ст.41 КУпАП);
порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості (ст.93 КУпАП);
порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості (ст.94 КУпАП);
невиконання законних вимог центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (ст.1884 КУпАП).

Зокрема, відповідно до ч.6 ст.41 КУпАП, порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, і на фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, від 20 до 50 нмдг (від 340,00 грн. до 850,00 грн.).

За порушення правил, інструкцій, норм керівник підприємства може притягнути працівників, які допустили такі порушення, до дисциплінарної або матеріальної відповідальності.

Питання з притягнення працівників до матеріальної відповідальності за порушення законодавства з охорони праці та безпеки виробництва врегульовано ст.130 – ст.138 гл.9 КЗпП.

Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (ст.130 КЗпП).

Стягнення з керівників підприємств та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищого в порядку підлеглості органу (ст.136 КЗпП).

Питання дисциплінарної відповідальності та порядок її застосування врегульовані ст.147 – ст.152 гл.10 КЗпП.

Наразі масової судової практики з цих питань немає, однак, зауважимо, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.12.2023р. у справі №939/1280/22 щодо відповідальності роботодавця за смерть робітника, яка настала внаслідок проведення державою-окупантом бойових дій, визнано відсутність вини роботодавця в смерті працівника, який загинув внаслідок підриву на міні, під час виконання трудових обов’язків.

MGI PSP Audit