Розповсюдження нехарчової продукції. З чого починати?

В ГУ Держпраці у Чернігівській області повідомляють, розповсюджувати нехарчову продукцію може кожен українець, незалежно від освіти та досвіду. Також кожен українець, купуючи цю продукцію, розраховує на її безпечність. Та мало хто з покупців знає, що забезпечення її безпечності покладено на виробників та звичайних продавців нехарчової продукції. Інколи і виробники і продавці (розповсюджувачі) не знають про такі обов’язки. А це дуже важливо, адже розповсюджуючи продукцію, що не відповідає встановленим вимогам, можна не лише зашкодити здоров’ю споживачів, але й отримати штрафи від органів ринкового нагляду.

Виконання наведених нижче пунктів дозволить підприємцям дотриматись вимог законодавства у сфері державного ринкового нагляду під час введення в обіг нехарчової продукції і запобігти незапланованим фінансовим витратам.

1. Визначити вид продукції.

Визначити, до якого з видів продукції, зазначених у постанові Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1069 «Про затвердження переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд» (далі – Постанова №1069), відноситься ваша продукція.

Слід звернути увагу на пункт 44 Переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд. До цього виду відноситься будь-яка нехарчова продукція, стосовно якої не встановлено вимоги технічними регламентами. Але виробник або імпортер все ж зобов’язані забезпечити відповідність такої продукції загальним вимогам безпечності, які наведені у Законі України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». Декларація про відповідність технічним регламентам на таку продукцію не складається та на неї не наноситься знак відповідності.

2. Забезпечення вимог технічних регламентів.

Якщо на нехарчову продукції розповсюджується дія будь-якого технічного регламенту, виробник чи імпортер зобов’язані забезпечити відповідність такої продукції вимогам відповідного технічного регламенту. Відповідно до статті 11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» продукція, що вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, а згідно з деякими технічними регламентами – також продукція, що виготовляється та/або вводиться в експлуатацію виробником для використання у власних цілях, повинна відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції.

3. Проведення оцінки відповідності.

Виробник або уповноважений представник виробника перед введенням продукції в обіг повинен здійснити оцінку відповідності продукції вимогам технічних регламентів. Згідно зі статтею 25 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» така оцінка здійснюється у випадках і шляхом застосування процедур оцінки відповідності, які визначені в відповідних технічних регламентах.

Перелік процедур (модулів) оцінки відповідності регламентований постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 95 «Про затвердження модулів оцінки відповідності, які використовуються для розроблення процедур оцінки відповідності, та правил використання модулів оцінки відповідності».

4. Складання декларації про відповідність та нанесення знака відповідності.

Декларація про відповідність. Відповідно до статті 28 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» у випадках, визначених у технічних регламентах, виробник або уповноважений представник повинен складати декларацію про відповідність. У декларації про відповідність заявляється про те, що виконання вимог, визначених у відповідних технічних регламентах, було доведено.

Декларація про відповідність складається згідно з вимогами до її змісту, примірною структурою чи формою, що встановлюються відповідними технічними регламентами.

У випадках та відповідно до вимог, визначених у певних технічних регламентах, продукція при наданні на ринку або введенні в експлуатацію (експлуатації) повинна супроводжуватися декларацією про відповідність, її копією чи спрощеною декларацією про відповідність.

Декларація про відповідність повинна бути складена державною мовою, а в разі якщо вона була складена іншою мовою – перекладена на державну мову.

Виробник шляхом складання декларації про відповідність бере на себе відповідальність за відповідність продукції вимогам, установленим у відповідних технічних регламентах.

Технічними регламентами, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, можуть передбачатися інші, крім складення декларації про відповідність, випадки декларування відповідності вимогам технічних регламентів.

Знак відповідності. Згідно зі статтею 29 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» у випадках, визначених у технічних регламентах, на продукцію та/або на інші об’єкти, що зазначені в таких технічних регламентах (табличку з технічними даними, пакування, супровідні документи тощо), повинен наноситися знак відповідності технічним регламентам.

Форма, опис знака відповідності, правила та умови його нанесення визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1184 «Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення». Інші вимоги до форми та правил нанесення знаку відповідності можуть бути визначені технічними регламентами.

5. Введення продукції в обіг шляхом надання на ринку.

На цьому етапі виробник або імпортер може продавати свою продукцію кінцевим споживачам або іншим суб’єктам господарювання для перепродажу (розповсюджувачам).

Важливо, щоб нехарчова продукція при продажу супроводжувалася всіма необхідними документами (декларацією про відповідність, інструкцією з використання тощо), визначеними в технічних регламентах. Це гарантує не лише її безпечність, але й спокійне життя для суб’єктів господарювання під час перевірок продукції органами ринкового нагляду.