Журнали

Платник єдиного податку 23 липня, 2018
27
З

Земельний податок у ФОП — платників ЄП: що сказав Мінфін?

(коментар до Узагальнюючої податкової консультації щодо справляння земельного податку з фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку, затвердженої наказом МФУ від 06.07.2018 р. № 602)

-A
A+

Серед трьох узагальнюючих податкових консультацій (УПК), затверджених цим наказом, для нашої читацької аудиторії найцікавішою є остання. Саме її сьогодні й прокоментуємо. А щоб розмова була предметнішою, наведемо повністю те запитання, відповіддю на яке є ця УПК. Ось воно.

Чи має сплачуватись земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані

(а) будівлі (споруди), їх частини
або
(б) нежитлові приміщення у багатоквартирних будинках, фізичною особою — підприємцем, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і використовує такі будівлі (споруди), їх частини або приміщення для провадження господарської діяльності?

Отже, Мінфін висловив своє тлумачення одвічної для єдиноподатників проблеми. Її витоки — у п.п. 4 п. 297.1 ПКУ, згідно з яким платники ЄП груп 1 – 3 звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для здійснення господарської діяльності.

Якщо читати цю норму неупереджено, то нібито жодних непорозумінь не виникає. Усі платники ЄП, як юридичні особи, так і ФОП, без будь-яких додаткових застережень мають право не сплачувати земельний податок і не подавати декларацію з нього, якщо виконується головна умова для такого звільнення: вони повинні використовувати землю для здійснення господарської діяльності.

Проте контролери на місцях спочатку всіма силами опиралися такому очевидному її прочитанню. І тільки з появою УПК № 10511ситуація більш-менш стабілізувалася.

Узагальнююча податкова консультація, затверджена наказом ДПСУ від 23.11.2012 р. № 1051.

Так-так, одна УПК на цю тему вже була. І присвячувалася вона, як і нинішня, чомусь тільки ФОП-єдиноподатникам — власникам нежитлових приміщень. У ній головні фіскали, що мали на той момент право видавати УПК, роз’яснили, що підприємець на єдиному податку звільняється від обов’язку нарахування, сплати й подання податкової звітності із земельного податку, якщо:

  • право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (особу-підприємця)
    та
  • земельна ділянка використовується ним для здійснення господарської діяльності (магазин, СТО тощо).

Зверніть увагу: з останньої умови можна зробити висновок, що «господарність» нерухомості, розташованої на земельній ділянці, тягне за собою «господарність» самої ділянки. Тобто в такому разі жодних запитань щодо правомірності застосування п.п. 4 п. 297.1 ПКУ ні в кого не повинно бути.

Однак запитання традиційно виникали в іншій ситуації: коли ФОП не торгує у власному магазині (не ремонтує авто на своїй СТО), а надає таку нерухомість комусь в оренду. За таких обставин фіскали тривалий час заперечували можливість звільнення від земельного податку з тієї підстави, що земельну ділянку під нерухомістю, зданою в оренду, орендодавець-єдиноподатник нібито не використовує у господарській діяльності.

Так-от, УПК № 1051 заклала й цю прогалину. З вуст головних податківців тоді ж пролунало, що здавання майна в оренду — це один з видів підприємницької діяльності, тобто орендодавець використовує землю в госпдіяльності навіть у тому випадку, якщо він передав в оренду приміщення, що стоїть на ній. Тому такий орендодавець (ФОП-єдиноподатник — власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) й подання податкової звітності із земельного податку.

Зверніть увагу! УПК № 1051 взагалі не обумовлювала той випадок, коли єдиноподатник володів нежитловим приміщенням у багатоквартирному житловому будинку. А це досить поширена в сучасній господарській практиці ситуація. І, до речі, найзаплутаніша.

Тривалий час, користуючись невизначеністю, що виникла, фіскали заявляли (див. консультацію з категорії 112.01 ЗІР, скасовану з 20.03.2018 р. «у зв’язку з уточненням редакції відповіді»): якщо земельна ділянка під багатоквартирним жилим будинком не надавалась ФОП — платнику ЄП в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку він має сплачувати земельний податок на загальних підставах, у тому числі у разі надання ним в оренду нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.

Як бачите, шлях до жаданого звільнення від земподатку для такої категорії ФОП-єдинників був закритий за будь-яких умов. Тобто фіскалам було все одно, працює такий ФОП, скажімо, у своїй перукарні, розташованій у житловому будинку, або здає її в оренду. На їх думку, жодне з можливих звільнень, прописаних в УПК № 1051, на нього не поширювалося.

За такого підходу вони просто нараховували земельний податок цьому ФОП як звичайній фізичній особі — оце і все. Знайшлася, до речі, і більш-менш відповідна підстава: п. 287.8 ПКУ, який зобов’язує власника нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачувати до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частини) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За час, що минув з виходу УПК № 1051, позицію єдиноподатників підсилило ще й те, що з’явилися досить дивні постанови ВСУ від 24.11.2015 р. № 21-2352а15 і від 02.12.2015 р. № 21-3517а15, присвячені передачі в оренду приміщення в багатоквартирному будинку.

Остання постанова взагалі дивує, оскільки ВСУ не звернув уваги на єдиноподатковий статус підприємця. Його висновок: власник приміщення в багатоквартирному будинку зобов’язаний сплатити земподаток у будь-якому випадку, навіть у разі передання такого приміщення в оренду, причому з моменту держреєстрації права власності на це приміщення, як того вимагає п. 287.8 ПКУ. Водночас не має значення, чи є в такого власника будь-які права на землю під таким приміщенням.

А ось що заявив ВСУ в першій із вищезазначених постанов: можливість звільнення від сплати земподатку, коли окремо здається в оренду будівля, її частина або нежитлове приміщення без земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, законодавством не встановлено. Тим самим він фактично викреслив ФОП-єдиноподатників — орендарів нерухомості з кола тих, хто може скористатися звільненням від земельного податку, наданого п.п. 4 п. 297.1 ПКУ.

Без сумніву, таке фіскально-судове беззаконня мало колись скінчитися. І от, нарешті, з’явилася нова УПК, але тепер уже від Мінфіну. Подивимося, наскільки справдилася відома приказка про нову мітлу.

Передусім Мінфін розділив усіх ФОП-єдиноподатників на власників:

(а) будівель (споруд), їх частин
і
(б) нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках.

Щодо перших, тобто власників будівель (споруд), їх частин, Мінфін роз’яснив, що ФОП — платник ЄП, який використовує будівлі (споруди), їх частини для провадження господарської діяльності та який оформив відповідно до вимог законодавства свої права на земельну ділянку під такими об’єктами, не повинен сплачувати земельний податок.

Ви відразу ж запитаєте: а якщо не оформив? Так-от запам’ятайте: говорити про необхідність сплачувати земподаток без оформлених прав на землекористування взагалі немає підстав! Це безпосередньо підтвердив Мінфін в іншій своїй УПК2, затвердженій тим самим наказом.

Узагальнююча податкова консультація щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку в такої особи не оформлені, затверджена наказом МФУ від 06.07.2018 р. № 602.

Підіб’ємо проміжний підсумок. ФОП-єдиноподатникам — власникам будівель (споруд), їх частин начебто побоюватися нічого. Вони отримали цілком розумне роз’яснення, яке, з одного боку, не відходить далеко від канонів УПК № 1051, а з другого — робить деякий крок уперед. Маємо на увазі той нюанс, що Мінфін не став конкретизувати, як саме ФОП використовує свою нерухомість — безпосередньо у власній госпдіяльності або шляхом надання її в оренду. Адже й те, й інше, ще раз повторимо, все одно призводить до господарського використання землі під нерухомістю. І, як наслідок, до звільнення від земподатку згідно з п.п. 4 п. 297.1 ПКУ.

А що з ФОП-єдиноподатниками — власниками нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках? Для них «вирок» від Мінфіну такий: п.п. 4 п. 297.1 ПКУ не передбачає звільнення від земельного податку для ФОП — платника ЄП у випадку, коли обов’язок по сплаті податку виникає у нього як у співвласника багатоквартирного будинку у складі витрат на управління. До складу цих витрат включатиметься передбачена законодавством плата за землю щодо земельної ділянки під таким будинком та прибудинковою територією.

При цьому платником податку за земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території Мінфін називає особу, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на таку земельну ділянку (зокрема, ОСББ). А співвласники багатоквартирного будинку (в тому числі ФОП на спрощеній системі оподаткування) мають компенсувати ОСББ витрати на управління будинком пропорційно до своєї частки у спільному майні.

Як ставитися до такої позиції Мінфіну? Адже вона певною мірою ігнорує приписи чинного законодавства, зокрема, п. 287.8 ПКУ, про який ми говорили вище. А це призводить до того, що Мінфін безпідставно, на нашу думку, скасовує обов’язок кожного власника нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку сплачувати земельний податок і покладає одноосібний обов’язок із його сплати на ОСББ. До того ж, залишається незрозумілим, як мають сплачувати за землю юрособи — власники нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку: самостійно з дотриманням вимог п. 287.8 ПКУ чи теж у складі витрат на управління?

Та й взагалі, Кабмін ще й досі не затвердив порядок передання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку, як того вимагає ч. 2 ст. 42 ЗКУ3. Тобто остаточно невідомо, як і на кого буде оформлюватися така земля — на кожного із співвласників чи на ОСББ як їх уповноваженого представника. Звісно, останній варіант був би найприйнятніший з багатьох причин, однак ще треба дожити, доки урядовці затвердять хоч якийсь. А вже потім братися за практичну реалізацію цієї частини УПК.

Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

Проміжний висновок тут такий: Мінфін, здається, поквапився із своїми рекомендаціями щодо сплати (точніше, несплати) земельного податку власниками нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Такі рекомендації ще не на часі. Хоча якщо сприймати їх буквально, вони позбавляють фіскалів права нараховувати ФОП — платнику ЄП як фізичній особі земельний податок за нежитлове приміщення. То, може, воно й на краще...

І нарешті остаточний висновок із усього сказаного вище. При очевидній корисності цієї УПК до повного узагальнення існуючих проблем у оподаткуванні землі їй ще дуже далеко. А це може відгукнутися тим, що фіскали відкоригують свої власні роз’яснення щодо ФОП-єдиноподатників (до речі, вони вже почали це робити — у категорії 112.01 ЗІР з’явилися нові консультації, списані з цієї УПК).

А от щодо юросіб — платників ЄП, побоюємося, все залишиться як і раніше. Наприклад, так, як ДФСУ роз’яснила у своїх листах від 15.03.2018 р. № 1037/6/99-99-12-02-03-15/ІПК та від 06.04.2018 р. № 1490/6/99-99-12-02-03-15/ІПК: оскільки госптовариство набуло право спільної сумісної власності на земельну ділянку під власною нерухомістю у багатоквартирному будинку як один із співвласників такого будинку, то не вбачається підстав для одноосібного застосування ним права на звільнення, передбачене п.п. 4 п. 297.1 ПКУ, в частині земельного податку, який справляється з персоніфікованих власників земельних ділянок або постійних землекористувачів.

Та ще й послалася при цьому на першу із згаданих вище постанов ВСУ, якою він підтримав позицію ДФС, що спрощена система оподаткування не звільняє суб’єкта господарювання від виконання податкових зобов’язань зі сплати податків, встановлених п. 297.1 ПКУ, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Отже, як бачите, загалом єдиноподатникам ще зарано складати зброю, бо знову може розпочатися дискримінація юросіб — платників ЄП із земельно-податкових питань, як це було нещодавно. Тож будьте пильні — не кладіть фіскалам пальця до рота, бо відшматують по лікоть!

Олена Лозова, консультант

№ 27, 2018  (с. 8)

Архiв номерiв

Вверх
Закрыть
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку